відродження[відро́дження]

відро́дження -я, с. 1》 Розквіт, піднесення чого-небудь, що було в стані занепаду або на низькому рівні розвитку. || Відновлення, відбудова чого-небудь зруйнованого, знищеного. 2》 з великої літери . Період розквіту, піднесення наук, мистецтва, літератури в ряді країн Європи, який внаслідок зародження капіталізму в XIV — XVI ст. заступив середньовіччя; Ренесанс. 3》 фізіол. Відновлення організмом утрачених або ушкоджених частин тіла, органів, тканин тощо.

ВІДРО́ДЖЕННЯ, я, с. 1. Відновлення, розвиток чого-небудь після занепаду. Всі дерева, квіти, трави повторюють собі свій річний цикл умирання, весіннього відродження, літнього розквіту, осіннього прив'ядання, потім знову відродження (А. Іщук); // Розквіт, піднесення чого-небудь. – Розходимось ми різними шляхами, розлучаємось, навіки злучені одною ідеєю .. відродження нашої країни... (М. Коцюбинський); Мій ювілей збігся із святом 100-літнього ювілею відродження української літератури (І. Франко); Прояви тодішнього українського відродження в Росії наповняли сю галицьку молодіж радістю і надією (М. Грушевський); Я твердо знаю, що щастя моєї нації, її відродження можливе лишень через індустріалізацію країни (М. Хвильовий); // Відновлення, відбудова чого-небудь зруйнованого, знищеного. Донецькі гірники з безприкладним героїзмом боролись за відродження рідних шахт (з газ.). 2. (з великої літери). Період розквіту, піднесення наук, мистецтва, літератури в ряді країн Європи, що внаслідок зародження капіталізму прийшов у XIV–XVI ст. на зміну Середньовіччю; Ренесанс. Найхарактерніші риси культури Відродження, антифеодальної в своїй основі, – світський характер, гуманістичний світогляд, звернення до античної культурної спадщини, ніби “відродження” її (звідси назва “Відродження”) (з наук. літ.); Мікеланджело – один із найяскравіших діячів епохи Відродження (з наук. літ.); // Архітектурний стиль цієї епохи. Просто перед ним здіймався королівський замок з невеликою вежею в стилі італійського Відродження (З. Тулуб). 3. бібл. Дія за знач. відро́джувати 4. Він [Ісус Христос] нас спас не з діл праведності, що ми їх учинили були, а з Своєї милості через купіль відродження й обновлення Духом Святим (Біблія. Пер. І. Огієнка). 4. фізл. Відновлення організмом утрачених або ушкоджених частин тіла, органів, тканин і т. ін. Медицина вже не раз доводила можливість регенерації, тобто відродження кісток (Л. Дмитерко).