відстоювати[відсто́ювати]

відсто́ювати -юю, -юєш, недок. , відсто я ти, -о ю , -о ї ш, док. , перех. 1》 Простоювати на ногах певний час, виконуючи якусь роботу. Відстояти вахту . || Стоячи, бути присутнім до кінця чого-небудь. 2》 спец. Залишаючи рідину в нерухомому стані, надавати можливість частинкам речовини осідати на дно посудини, резервуару тощо.

ВІДСТО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДСТОЯ́ТИ, ою́, ої́ш, док., кого, що. 1. Простоювати на ногах певний час. Відстояти вахту; // Стоячи, бути присутнім до кінця чого-небудь. Пробравсь [Павло] до церкви, одстояв службу (Марко Вовчок). 2. Те саме, що захища́ти; обороняти. Вона із зброєю в руках відстоюватиме честь і незалежність своєї Батьківщини (В. Кучер); Дівчата були ще раді, що парубки з ними, – .. чи п'яне попадеться, чи собака кинеться – є кому одстояти й оборонити (Панас Мирний); // Боротися за збереження чого-небудь. Необхідність постійно відстоювати право на фінансування для багатьох університетських професорів обернулася необхідністю визначитися, чим переважно займатися: викладацькою роботою чи науковими дослідженнями (із журн.); // Доводити правильність чого-небудь. Молодь гаряче почала одстоювати нові методи роботи (О. Копиленко); Хоч я й одстояв половину статті, зате цікавіша половина пропала (М. Коцюбинський). 3. Залишаючи рідину в нерухомому стані, надавати можливість частинкам речовини осідати на дно посудини, резервуару і т. ін. Воду для поливу кімнатних рослин відстоюють у спеціальних банках (з наук.-попул. літ.). (1) Відстоя́ти но́ги – втомити ноги довгим стоянням. – Сідайте, бо ноги відстоїте (Ганна Барвінок). ◇ (2) Відсто́ювати стояни́ – марно витрачати час, чекаючи кого-, чого-небудь. – Катни, Оришко, – каже господиня, – до паламарихи та купи квіток. Тільки вибирай найкращих, свіжих... – То це й прийшла... То відпускаєте, чи що, бо мені ніколи стояни відстоювати (М. Сиротюк).