відсутність[відсу́тність]

Відповідно до широко вживаних у російській художній і діловій мові слів отсутствие, отсутствующий, присутствие, присутствующий і в українській мові є схожі слова відсутність, відсутній, присутність, присутній: «Ще з-за дверей почув голосні розмови і веселі сміхи офіцерів, присутніх у залі» (І. Франко); «Треба записати всіх відсутніх на зборах» (із живих уст); «Злочинця допитано в присутності свідків» (із газетної хроніки). Проте часто слова відсутність, відсутній уживають навіть тоді, коли мовиться не про людей, а про речі: «За відсутністю достатніх доказів такі справи слід припиняти»; «На літеру В чомусь відсутні слова «вагання», «вагатися». Чи на своєму місці стоять у цих реченнях такі слова, чи, може, краще сказати по-українському «за браком достатніх доказів», «на літеру В чомусь бракує (нема) слова «вагання»? Певно, що краще. Українська художня література в своїх класичних і сучасних зразках користувалась саме такими словами: «Коли в тебе бракує того насіння, позич його» (О. Стороженко); «Брак досвіду до лиха приведе» (переклад М. Бажана); «Він добре знав, що в Нимидори нема грошей» (І. Нечуй-Левицький). Якщо росіяни, кепкуючи з надуживання цими канцеляризмами, створили жартівливий вислів «отсутствие всякого присутствия», то ще менше підстав є в нас удаватись до них навіть у діловій мові, бо маємо, як видно, інші, потрібні для точного відтворення думки, слова, що поширюють наші мовні можливості.