відсіч[ві́дсіч]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
ві́дсіч -і, ж. 1》 Рішучий опір кому-небудь. 2》 Різка відповідь, гостре заперечення. Давати відсіч .
ВІ́ДСІЧ, і, ж. 1 . Рішучий опір, протидія кому-небудь. Він відчув настороженість валіде і зрозумів, що вона зготовилася на випадок чого і до відсічі, і до помсти (П. Загребельний); “Артурові брати” [поетична антологія], безумовно, напоролися на одностайно гостру відсіч критики і такий же бурхливий читацький успіх (Ю. Андрухович). 2. Різка відповідь кому-небудь, гостре заперечення. Цей [лікар] тримався гідно й на всі підступно-дошкульні запитання прокурора Любченка давав добру відсіч, сам іноді переходячи в контрнаступ (Б. Антоненко-Давидович); Ольга хоче йому заперечити. Шукав в пам'яті якоїсь гострої відсічі (Ірина Вільде). 3. Відбиття нападу. Богун, не гаючись, готувався до відсічі (Я. Качура); Відсіч ворогові на війні – з-поміж інших умов – вимагає від бійців швидкості й натиску (П. Тичина); Партизанська піхота .. лежала вже в окопах, готуючись до відсічі (Ю. Яновський).
Етимологія
Джерело: Wiktionary
Морфологія
іменник · 7 форм · VESUM
| Форма | Позначка |
|---|---|
| ві́дсічі | жін., давальний |
| відсіче́ | жін., кличний |
| ві́дсічі | жін., місцевий |
| ві́дсіч | жін., називний |
| ві́дсіччю | жін., орудний |
| ві́дсічі | жін., родовий |
| ві́дсіч | жін., знахідний |
Написання і вимова
- Правопис
- ві́дсіч іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- Голоскевич, 1929
- Ві́дсіч і о́дсіч, -чі, -чі, -ччю о́дсіч і ві́дсіч, -чі, -чі, -ччю; -січі, -чей Правописний словник Голоскевича (1929)
Синоніми та антоніми
Фразеологізми та сталі вирази
давати / дати відсіч кому, чому
1. Рішуче протидіяти кому-, чому-небудь. Тоталітарна ідея — народити націю войовничих фанатиків.., що вічно рухається вперед, вигукує однакові заклики, однаково думає, “дає відсіч”, нічого не здобуває, проте незмінно “перемагає” (З журналу); Нам треба туркам і татарам за всі нальоти одсіч дать! (В. Сосюра). дати на одсіч. О, сором мовчки гинути й страждати, як маєш у руках хоч заржавілий меч. Ні, краще ворогу на одсіч дати. Та так, щоб голова злетіла з плеч! (Леся Українка). 2. Рішуче відмовляти кому-небудь у залицянні. Чому вона після Брянського, стількох обминувши, стільком давши відсіч, зупинилась саме на ньому? (О. Гончар)
Фразеологічний словник української мовиЛітературні засвідчення
…и в їхньому товаристві), а діяти відразу, відкинувши сумніви, чи це розважно, особливо після того, як він спостеріг (і це вплинуло на нього, мов грім серед ясного неба), як гостра відсіч хлопців не втихомирює, а, навпаки, наче аж додає Йосипові охоти вигадувати й напосідати з щораз новими домаганнями й уліпшеннями, від яких псувався настрій не лише в Берізка, Міро…
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: dmklinger