відтінок[відті́нок]

відті́нок -нку, ч. 1》 Один із різновидів відповідного кольору, який відрізняється від основного кольору ступенем яскравості й густоти. || Додаткове забарвлення, що виступає на тлі основного. 2》 Різновид якого-небудь явища, який відрізняється від інших його різновидів ступенем і характером вияву. 3》 Незначна видозміна значення, виражена словом або інтонацією (під час мовлення). 4》 перен. Додатковий вияв почуття, настрою і т. ін., що супроводжує основне почуття, настрій, стан.

ВІДТІ́НОК, нку, ч. 1. Один із різновидів відповідного кольору, барви. Змінюючи тони і відтінки у синьо-голубій гамі, цвіте барвами широкий луг (І. Волошин); Ми були б дуже раді бачити тунель, обличкований мармуром найніжніших відтінків (М. Трублаїні); На географічних картах глибина морів і океанів позначається відтінками голубої фарби (з навч. літ.); // Додаткове забарвлення, що виступає на тлі основного. Барва її лиця не була й тепер рум'яною, зостався й досі легкий відтінок слонової кості в загорілім обличчі (Леся Українка); На горах, на вершинах лісу, на далекій смузі Дніпра, на самій блакиті неба лежав рожевий відтінок, а прозорі яскраво-голубі тіні, вкупі з ним, надавали картині якогось чарівливого освітлення (М. Старицький); Жовтава їх [лиць] барва .. в відблиску огнищ переливалася в якийсь зеленкуватий відтінок (І. Франко); Його чорні з фіолетовим відтінком очі масно блищать (Д. Ткач). 2. Різновид якого-небудь явища, відмінний від інших ступенем і характером вияву. Опріч знання різних діалектів треба мати дуже музикальне вухо, щоб зловити всі одтінки говорів (М. Коцюбинський). 3. Незначна видозміна значення, виражена словом або інтонацією (під час мовлення). Я свого часу наводив приклад, як розроблено в словнику слово злітати. Там дано ряд значень і відтінків слова (М. Рильський); Синонім майже завжди містить у собі певний відтінок у значенні (з наук. літ.). 4. перен. Додатковий вияв почуття, настрою і т. ін., що супроводжує основне почуття, настрій, стан. [Орест:] Адже приязнь межи мужчиною й жінкою завжди мусить мати якийсь особливий відтінок (Леся Українка); На обличчі йому грала якась усмішка з мало не тваринним відтінком радості (М. Хвильовий); – Нараду продовжуємо, – з відтінком жарту промовив Фрунзе (О. Гончар).