відштовхуватися[відшто́вхуватися]

відшто́вхуватися -уюся, -уєшся, недок. , відштовхн у тися, -н у ся, -н е шся, док. 1》 від кого – чого і без додатка . Штовхаючись, відсуватися, віддалятися; відпихатися. 2》 тільки недок. Пас. до відштовхувати .

ВІДШТО́ВХУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДШТОВХНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док. 1. від кого – чого і без дод. Штовхаючись, відсуватися, віддалятися; відпихатися. Ми вилізли на плоти, бо тепер уже можна відштовхуватися тичкою (М. Трублаїні); Електрони відштовхуються від негативно зарядженої сітки електронної лампи (з навч. літ.); Саморобним веслом відштовхнувся Яків од берега (О. Донченко). 2. перен. Віддалятися від чогось. При спеціалізації семантики загальновживаного слова новосформоване значення часто далеко відштовхується від попереднього, проте в кожному випадку зберігає з ним певну спільність (з наук. літ.). 3. перен. Спиратися на щось, брати щось за основу. Як вияв історичної пам'яті народу перекази в своїй основі відштовхуються від конкретної дійсності, у них відсутній надприродний елемент (з наук. літ.); Автор тільки відштовхується від фразеологічної одиниці, однак актуалізує лексичне значення компонентів, нагадує про інші поняття (з наук. літ.). 4. тільки недок. Пас. до відшто́вхувати 1. Ми знаємо з фізики, що “неподільне” поступово відштовхувалося все далі й далі – шлях до найдрібніших частинок залежав від розвитку фізики і особливо – техніки (з наук.-попул. літ.).