відігнати[відігна́ти]

(докон. до відганяти / див. відганяти) відганя́ти - я ю, - я єш, рідко відг о нити, -ню, -ниш, недок. , відігн а ти, віджен у , -жен е ш; мин. ч. відігн а в, -гн а ла, -гн а ло; док. , перех. 1》 Силою або погрозою змушувати когось віддалитися від кого-, чого-небудь. || Переміщати, захопивши що-небудь своєю течією, рухом (про воду, вітер і т. ін.). 2》 перен. Намагатися позбутися чого-небудь (про думки, спогади тощо). || Позбавляти чого-небудь. 3》 Гнати куди-небудь (про тварин). 4》 спец. Добувати що-небудь перегонкою.

(докон. до відганяти / див. відганяти) ВІДГАНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, рідко ВІДГО́НИТИ, ню, ниш, недок., ВІДІГНА́ТИ, віджену́, жене́ш; мин. ч. відігна́в, гна́ла, ло; док. 1. кого, що. Силою або погрозою змушувати кого-, що-небудь віддалитися від кого-, чого-небудь. Од каюка [перевізник] всіх одганяє (І. Котляревський); Вискочило із-за кущів [щеня] .. Вдарилась Настя об поли. – Жучок! – кинулася вона його одгонити (С. Васильченко); Вже й стріли всі вийшли, нічим було відганяти татар (А. Хижняк); Вибігли за село, якісь люди стоять. Не питали, а кинулись бити. Били на смерть, куди попало, аж поки не одігнали (М. Коцюбинський); – Вовків недавно відігнали собаки, – жаліється пастух (О. Донченко); // Переміщати, захопивши що-небудь своєю течією, рухом і т. ін. Дим відганяє комашню, і діти спокійно бавляться собі в курені (О. Воропай); – Не дощем, видно, той човен одігнало, бо догори дном плаває, – каже, вертаючись, Карпо (Панас Мирний). 2. що, перен. Намагатися позбутися чого-небудь (про думки, спогади і т. ін.). Стадницький одганяє від себе видіння минувшини, люто б'є ногами коня і повертає на шлях (М. Стельмах); Удовенко відганяє від себе осоружний страх (Д. Бедзик); Коли йому молодиці радили, щоб ще раз женився, він тілько рукою махав, немов хотів зовсім відігнати від себе сю думку (І. Франко). 3. кого, що. Гнати куди-небудь (тварин). – Мотре!.. видій корову та оджени вівці до череди (І. Нечуй-Левицький); – Закидай пшоно, а я піду оджену волів до воловика (Л. Яновська). 4. що, спец. Відділяти що-небудь шляхом перегону. Із живиці відганяють скипидар, з якого добувають каніфоль для мийних засобів, замазок, ізоляції і т. ін. (з навч. літ.). ◇ (1) Відганя́ти (проганя́ти, розганя́ти і т. ін.) / відігна́ти (прогна́ти, розігна́ти і т. ін.) сон (дрімо́ту) – не давати можливості заснути, задрімати. Ранній вітер, тихий і свіжий, .. одганяв дрімоту .. і навівав милі думки (І. Нечуй-Левицький); Стручисі не спалося .. Думки всякі розганяли сон (Б. Грінченко); Хотілося спати, але він відганяв сон, хапаючи губами ніжний чистий сніг та смикаючи себе за вуса (В. Малик); Зайнявся ранок; кроками своїми Від мене сон легкий він відігнав (М. Рильський); Щоб прогнати сон, що навалювався на нього теплою хвилею.., хлопець бродив по світлиці (Григорій Тютюнник).