візит[візи́т]

візи́т -у, ч. 1》 Відвідини кого-небудь, перев. офіційні. 2》 Відвідання лікарем хворого вдома.

ВІЗИ́Т, у, ч. 1. Відвідини кого-небудь, перев. офіційні. – Поїдь завтра з візитом в Миронівку до директора (І. Нечуй-Левицький); – Я можу пробути у вас не довше як півгодини, інакше мій візит може здатись підозрілим (І. Микитенко); Через якийсь час має приїхати в Житомир з візитом попечитель Київського учбового округу (Валерій Шевчук); Відсутність космічних візитів на Землю пояснюється фахівцями по-різному (з наук. літ.); З дружнім візитом для відзначення 70-річчя Дніпрогесу до Дніпропетровська прибув Президент Росії (з газ.). 2. Відвідання лікарем хворого вдома. – Ma cher amie! – сказала баронеса до Софії зараз по візиті лікаря, що таки частенько навідував її, – прошу вас, пам'ятайте про мої ліки, порошки та води (Леся Українка); – Коли хтось у мене на роботі калічивсь, я лікаря викликав і платив йому за візит (А. Шиян). (1) Візи́т вві́чливості – формальне відвідання кого-небудь для засвідчення поваги. Візити ввічливості потроху рідшали і, зрештою, – припинилися. Громадські доручення були виконані (О. Бердник); Візит ввічливості повинен бути обов'язковою процедурою перед початком переговорів (з газ.).