війт

іменник · «Керівник місцевого (міського чи сільського) управління або самоврядування в середньовічній Німеччині, Литовському князівстві, Польщі та на Україні (в XV-XVIII ст.). Війт признач...»

Not in the practice pool yetЩе немає в наборі практики

Дані Атласу

Значення1 картка

Походженняочікує джерело

Морфологія17 форм

Написання і вимова3 джерела

Стилістикабез нотаток

Синонімія3 позиції

Омонімочікує джерело

Паронімочікує джерело

Фразеологіяочікує джерело

Приповідки7 приповідок

Стиль і нормаочікує джерело

Засвідченнялітературний корпус

Курспоза курсом

Переклад2 англ.

Wikimediaочікує джерело

Зовнішніочікує добірку

Значення

Курскурсова фраза / chunk

Керівник місцевого (міського чи сільського) управління або самоврядування в середньовічній Німеччині, Литовському князівстві, Польщі та на Україні (в XV-XVIII ст.). Війт признач...

Морфологія

іменник · 17 форм · VESUM

Відмінювання
Відмінок	Однина	Множина
Називний	війт	війти
Родовий	війта	війтів
Давальний	війтові / війту	війтам
Знахідний	війта	війтів
Орудний	війтом	війтами
Місцевий	війті / війтові / війту	війтах
Кличний	війте	війти

Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)

Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.

рідковживана форма

рідковживана форма
Форма	Позначка
війти	множина, знахідний

Написання і вимова

Правопис: війт іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
Голоскевич, 1929: Війт, -та; ві́йти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929)
Орфоепія: [в'ійт] -та, м. (на) -тов'і/-т'і, мн. -тие, -т'іў Орфоепічний словник української мови

Синоніми та антоніми

Синоніми:

СТА́РОСТАГОЛОВА́СО́ЛТИС

Дані синонімів та антонімів показано з джерел маніфесту; звіряйте з контекстом перед уживанням.