вінок[віно́к]

віно́к -нк а , ч. 1》 Квіти, листя, гілки і т. ін., сплетені в коло, яким звичайно прикрашають голову. || Зробл. з квітів, зілля і т. ін. прикраса, яку кладуть на могилу. || у знач. присл. вінк о м. Лавр о вий він о к — символ слави, перемоги, нагороди. Терн о вий він о к — символ страждання. 2》 перен. Коло, що його утворюють певні предмети. 3》 перен. Низка пісень, оповідань і т. ін. 4》 Коса, сплетена з цибулі, часнику тощо.

ВІНО́К, нка́, ч. 1. Квіти, листя, гілки і т. ін., сплетені в коло. Дівчата танцюють .. Мають на головах вінки з квіток (І. Нечуй-Левицький); А там я з них [волошок], та з барвінку, та з чорнобривців вінки на Купала плела (І. Багряний); Дівчата з парубками лишились готувати на продаж прапорці й плести вінки (Б. Антоненко-Давидович); В вінку з пшеничного колосся Почесна грамота за труд (І. Муратов); Дівчата зняли з царівни серпанок, наділи на коси барвистий весняний вінок (О. Бердник); Ген видно і її, Килину, в довгому білому платті та з вінком польових квітів на голові (Є. Гуцало); * Образно. Свята Правда буде квітчати високе чоло славетного Співця-Баяна невмирущим вінком слави (Панас Мирний); Зорі на небі, як в полі волошки, зривають поети і в'яжуть вінки на білі чола коханим своїм (Т. Осьмачка); // Прикраса, зробл. з квітів, зілля і т. ін., яку кладуть на могилу. І під їхнім наметом ніби легше й затишніше було пливти двом небіжчикам в свою останню подорож. Попереду довгий ряд вінків. Простих, благеньких вінків (Б. Антоненко-Давидович); Десь перед входом на кладовище, серед вінків, що пахли свіжою глицею, Лариса несподівано помітила схилену голову Турбая (М. Руденко); // у знач. присл. вінко́м. Червона неширока стрічка вінком обвивала її голову та товсті чорні коси на голові (Леся Українка); Іноді, коли Надька, вбрана по-святковому, в туго заплетених косах вінком, вимитих перед тим в канупері та любистку, приходить до крамниці купити сірників чи солі, Бубиренчиха, мов з-під землі виринувши, чорнороте накинеться на ненависну їй степовичку (О. Гончар); // перен. Успіх, слава, визнання; лаври. Едмон Гонкур посварився з Емілем Золя, бо ніяк не можуть поділити вінок вождя натуралізму (М. Слабошпицький). 2. перен. Коло, яке утворюють певні предмети. А ось і двір на горбі, окружений вінком високих ясенів (І. Франко); На долівці лежав вінок тіл людських. Головами до середини, ноги наверх (Б. Лепкий); А ген далі, .. понад краями округлого ставу, тихо завмер у місячному сяйві зачарований вінок сріблястих верб (М. Стельмах). 3. перен. Низка пісень, оповідань і т. ін. Дід обтер слезу [сльозу] і нагадав собі свою молодість. Вінок споминів разом з весняним сонцем найшов на серце (В. Стефаник); Хоровий ансамбль проспівав цілий вінок власних пісень (з наук.-попул. літ.). 4. Коса, сплетена з цибулі, часнику тощо. – Чи давно ж ти постягав у мене з жердки вінки цибулі, повисмикував з-під стріхи свячене маковійове зілля (І. Нечуй-Левицький); Іноді часник сплітають у вінки (з навч. літ.). △ (1) Віно́к соне́тів, літ. – твір із п'ятнадцяти сонетів, у яких останній рядок одного сонета повторюється у першому рядку наступного, а п'ятнадцятий сонет складається з перших рядків усіх попередніх чотирнадцяти сонетів. Правила, за якими складається вінок сонетів, були встановлені в Італії наприкінці XVII ст. (з навч. літ.). ◇ Забра́ти (зірва́ти, зня́ти і т. ін.) віно́к див. забира́ти; (2) Ла́вро́вий віно́к (віне́ць) – слава, почесті. Тяжко ж йому [Шевченкові] на чужині І в вінку лавровім... (з народної пісні); Там у любім ріднім краю Стан падлючий поступає, Конкурс надто вже великий На брудний вінець лавровий (Леся Українка); [Убийбатько:] Хіба ще хто хоче прославитись, крім мене? Хто ж цей, сказати б, мій конкурент на лавровий вінок, мій злий суперник? (І. Микитенко); Полохати старих жінок, Возитися з дітками – І на лавровий свій вінок Покласти вічні плями? (В. Мисик); Носи́ти віно́к див. носи́ти; Стра́тити (загуби́ти) віно́к <�Позбу́тися вінка́> див. стра́чувати; (3) Терно́вий віно́к (віне́ць) – муки, страждання. На страті, сестро мила, У терновому вінці Ти від ката опочила (П. Грабовський); Трагізм особистого життя часто вплітається в терновий вінок життя народного (М. Коцюбинський); Я забуваю все: і тебе, і Майю, і Катрю, і санаторійного дурня. Все це сплелося в один терновий вінок (М. Хвильовий); – В житті бувають не лише лаври... бувають і тернові вінки (Ю. Збанацький).