вінчик[ві́нчик]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
ві́нчик -а, ч. 1》 Зменш.-пестл. до вінець 6). 2》 рідко . Те саме, що віночок 2), 3). 3》 рідко . Те саме, що вінця . 4》 Перехідна частина від шкіри до копита в копитних тварин.
ВІ́НЧИК, а, ч. 1. Зменш.-пестл. до віне́ць 6. Вінчик сонця, що саме заходило, завмер на одну тільки мить на обрії – і зник (С. Скляренко). 2. рідко. Те саме, що віно́чок 2, 3. Сині довгасті очі, у вінчику густих чорних вій – іскрилися (Я. Гримайло); А в степу жита хвилюють, Стиглим колосом цілують, Мов сп'янілі з спеки трошки, Сині вінчики волошки (Микола Чернявський); У волосся жінки було вплетено пластинчасті вінчики-діадеми та скроневі кільця, до яких кріпилися різні підвіски (з наук. літ.). 3. Коло, ореол, кайма, смуга навколо чого-небудь. Тільки там десь у щілинку, у ту, що над самою землею, притьмаро світить червона стрічка вечірнього погасання .. Ось уже самотньо сяє там один маленький вінчик... Вінчик із огняного маку, золотими нитками заплетений (С. Васильченко); На обох п'ятках сірі струпи з червоними вінчиками. Понатирала їх Любка мулькими черевиками (Микола Чернявський); Попереду взвод прапороносців з полковим прапором у цупкому брезентовому чохлі, з позолоченим вінчиком зверху на древку (О. Гончар). 4. Те саме, що ві́нця. Мама страшно плакала, всі їй подавали воду, і вона цокотіла зубами об вінчик склянки (Ю. Смолич); Такі флакони мали вузьке горло і вінчик із широко відігнутими краями. Олія виливалася краплями або тоненькою цівкою і розтиралася по шкірі вінцем флакона (з наук. літ.). 5. розм. Пристрій для збивання крему, яєць і т. ін. у вигляді металевої спіралі або віничка з ручкою. Збити вінчиком білки. 6. Перехідна ділянка від шкіри до копита в копитних тварин. Облямівка та вінчик – перехідна частина від шкіри, звідси відбувається ріст копита (з наук.-попул. літ.); Часто бувають випадки поранень коней (засічки) у ділянці вінчика (з навч. літ.). 7. рел.-церк. Стрічка із зображенням Ісуса Христа, Пресвятої Богородиці та Івана Хрестителя, яку кладуть на чоло померлого. На голову померлого клали вінчик. В умовлений час приходив священик з півчою, правив літію (з газ.).
Морфологія
іменник · 16 форм · VESUM
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | ві́нчик | ві́нчики |
| Родовий | ві́нчика | ві́нчиків |
| Давальний | ві́нчикові / ві́нчику | ві́нчикам |
| Знахідний | ві́нчик | ві́нчики |
| Орудний | ві́нчиком | ві́нчиками |
| Місцевий | ві́нчикові / ві́нчику | ві́нчиках |
| Кличний | ві́нчику | ві́нчики |
Написання і вимова
- Правопис
- ві́нчик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
Синоніми та антоніми
Літературні засвідчення
…го ця журба? І завжди тупо і байдуже На неї позира юрба. Суха зима. Земля – як жужіль, Така моруга і стара, А десь на півдні білий кужіль Пряде метелиця-кура. * * * МАТИ І На чолі вінчик паперовий і хрест вощаний у руках. Не усміхнуться чорні брови, хоч квітне усміх на устах. В журбі васильки й рута м'ята. Задумавсь ладан в синіх снах, і сумно-сумно пташенята квил…
Джерело: literary_fts
У курсі — модулі, де зустрічається це слово
Сканування curriculum/l2-uk-en/*/*/vocabulary.yaml · 1 модулі
Переклад
Джерело: slovnyk.me: Українсько-англійський словник