Skip to contentПерейти до вмісту
До АтласуАтлас слів (Лексикон)
Лексикон · A-Я · В

вірувати[ві́рувати]

дієслово · [ˈʋʲirʊʋɐte] · «to believe in God, be religious»
✓ Питома українська лексикаCEFR C1 · орієнтовноPractice this word →Практикувати це слово →
Питома українська лексика

Ця форма має українське джерельне підтвердження.

Дані Атласу

готовоЗначення3 картки
готовоПоходженняInherited from Old East Slavic вѣровати. Cognates include Russian ве́ровать, Belarusian ве́раваць, Serbo-Croatian vjȅrovati. By surface analysis, віра + -увати.
готовоМорфологія22 форми
готовоНаписання і вимова2 джерела
готовоСтилістиказахист питомості
готовоСинонімія3 позиції
очікуєОмонімочікує джерело
очікуєПаронімочікує джерело
очікуєФразеологіяочікує джерело
очікуєПриповідкиочікує джерело
очікуєСтиль і нормаочікує джерело
готовоЗасвідченнялітературний корпус
очікуєКурспоза курсом
готовоПереклад2 англ.
очікуєWikimediaочікує джерело
очікуєЗовнішніочікує добірку

Значення

ВТСВеликий тлумачний словник сучасної української мови

ві́рувати -ую, -уєш, недок. 1》 Бути релігійним, вірити в Бога. 2》 рідко . Бути певним, переконаним у чому-небудь.

СУМ-20сучасний тлумачний словник

ВІ́РУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. рел. Вірити в Бога (богів), довіряти Йому, слідувати Його заповідям. Через Нього [Ісуса Христа] ви віруєте в Бога, що з мертвих Його воскресив та дав славу Йому, щоб була ваша віра й надія на Бога (Біблія. Пер. І. Огієнка); – Мужик поки ще темний, то і в Бога вірує; а вивчиться – він і церкву забуде (Панас Мирний); Я довідався, що десь коло нас близько мешкає молода швачка, яка ані в Бога не вірує, ані панів не признає (В. Стефаник). 2. рідко. Бути певним, переконаним у чому-небудь. А рад я снам отим без міри, Бо міцно вірую в свій край, Як неньці йме дитина віри (П. Грабовський); О, велетні, що запряглися в ярма, Щоб цілий світ од ярем увільнить! Я вірую, що йдете ви недарма (М. Рильський); – Блажен, хто вірує, – похмуро озвався гетьман Василь Томиленко. – Сподіватись, що пани волю дадуть, все одно, що з гадюкою цілуватись і вірити, що вона не вкусить (В. Чемерис); // кому. Довіряти. Теодорік вельми вірує старому сенаторові – те я добре відаю (І. Білик).

Етимологія

Inherited from Old East Slavic вѣровати. Cognates include Russian ве́ровать, Belarusian ве́раваць, Serbo-Croatian vjȅrovati. By surface analysis, віра + -увати.

Джерело: Wiktionary

Морфологія

дієслово · 22 форми · VESUM

Інфінітив: ві́рувати

теперішній
ОсобаОднинаМножина
1 особаві́руюві́руємо / ві́руєм
2 особаві́руєшві́руєте
3 особаві́руєві́рують
майбутній
ОсобаОднинаМножина
1 особаві́руватимуві́руватимем / ві́руватимемо
2 особаві́руватимешві́руватимете
3 особаві́руватимеві́руватимуть
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)

Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.

коротка форма
коротка форма
ФормаПозначка
віруватьінфінітив

Написання і вимова

Правопис
ві́рувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
Голоскевич, 1929
Ві́рувати, -рую, -руєш, -рує Правописний словник Голоскевича (1929)

Синоніми та антоніми

Синоніми:
бути впевненим у чому-небудь, йняти віри; бути релігійним
ВІ́РИТИбути впевненим у чому-небудь, йняти віри; бути релігійнимпові́ритиуві́рувативві́рувати
Дані синонімів та антонімів показано з джерел маніфесту; звіряйте з контекстом перед уживанням.

Літературні засвідчення

Андрухович Ю. · Юрій Андрухович. Вступ до географії · 1960
…Обмеженість краєвиду змушувала любити кожну п'ядь землі. Коли маєш до диспозиції Велике Ніщо, себто голу рівнину, по якій — скачи хоч десять тижнів — нічого не зміниться, починаєш вірувати у марноту марнот, в нікчемність усіх зусиль, у повну людську неспроможність. Залишається мчати з диким свистом у кількасоттисячній масі таких же знеосіблених одиниць, палити і руй…
literary_fts · b3e6771a_c0005

Джерело: literary_fts

Переклад

вірувати
to have religious faith; to believe in a greater truthto believe in God, be religious

Джерело: dmklinger