вітати[віта́ти]

віта́ти - а ю, - а єш, недок. 1》 перех. і без додатка . Звертатися до кого-небудь під час зустрічі з привітом, виявляючи доброзичливість. || Оплесками або словами виявляти приязнь, прихильне ставлення до когось. 2》 перех. , кого з чим . Висловлювати комусь почуття радості, задоволення з приводу якоїсь події, успіху та ін.; поздоровляти. 3》 перех. , перен. Радісно сприймати, схвалювати що-небудь. 4》 перех. і без додатка . Гостинно приймати когось. || чим , рідко . Пригощати, частувати. 5》 перех. , заст. Запрошувати. 6》 неперех. , рідко . Те саме, що заходити 1). || Гостювати в кого-небудь.

ВІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. кого і без дод. Звертатися до кого-небудь з привітом, виявляючи доброзичливість (у листі, під час зустрічі і т. ін.). Добривечір, голубко! Пишу ввечері, тому так і вітаю (М. Коцюбинський); Максим помахом шапки вітає птахів, що з року в рік зимують у цьому закутку (М. Стельмах); // Оплесками або словами виявляти приязнь, прихильне ставлення до когось. Київ вітав свого володаря, свого милосердного опікуна бідних і пригнічених (Б. Лепкий); Усі присутні звелися на ноги і довго не могли заспокоїтись, вітаючи улюбленого письменника (П. Тичина); Тисячі трудящих міста .. стояли на тротуарах, вітаючи легендарних героїв (О. Гончар). 2. кого, кого з чим. Висловлювати комусь почуття радості, задоволення з приводу якоїсь події, успіху і т. ін.; поздоровляти. Після спектаклю всі товпились коло неї, вітали її, руки стискували і всі в одно впевняли, що у неї – талант... (С. Васильченко); Дві високі щогли прикрасились десятками різних прапорців. Корабель вітав населення Лебединого острова з рибальським святом (М. Трублаїні); Товариші весело вітали її з успіхом (О. Донченко). 3. що. Позитивно сприймаючи, схвалювати що-небудь. Інколи перед очима Ісідора спалахували вогняні іскри, полум'яні блискавиці .. І він вітав ті феєричні спалахи, як вісників небувалого світу (О. Бердник); Компроміси треба вітати. Але не ті, що вихолощують серцевину реформування правової системи в державі (із журн.); Можна тільки вітати жваві, а подекуди гострі дискусії, зокрема такі, що обговорюють проблеми історичного минулого (із журн.); * Образно. Сонце з неба сміється, а в Левантини рясним дощем сльози капають; квітки радісно вітають життя молоде, а бідолашна своє життя проклинає... (Б. Грінченко); Десь шепотом явір вітає весну (Б.-І. Антонич). 4. кого і без дод. Гостинно приймати когось. – Милості просимо! садовіться, – вітає Лукашиха Павла (Марко Вовчок); [Хуса:] Я, власне, хтів тебе просити, щоб помогла мені гостей вітати (Леся Українка); // чим, рідко. Пригощати, частувати. – Гарні гості, та не знаю, чим вас і вітати. Тепер Петрівка, такий важкий час, – бідкалась Балашиха (І. Нечуй-Левицький); Він і вблагав княгиню запросити послів уже не до неї, як перш, а до нього, Адаміса. Й вітав гостей, як і чим тільки був спроможний (І. Білик). 5. кого, заст. Запрошувати. Шеляга виймає І за того остатнього Музику наймає, І нерівню титарівну У танець вітає! (Т. Шевченко); Дождались дівчата: вітають на дівич-вечір; вітають на весілля (Марко Вовчок). 6. без прям. дод., рідко. Те саме, що захо́дити 1. Хто вірно кохає, той часто вітає (Номис); // Гостювати в кого-небудь. Недавно те було, як ти 3 своїми рідними братами Вітав у нас... (Панас Мирний).