в

I невідм., с. Третя літера українського алфавіту на позначення приголосного звука "в" (вимовляється "ве"). II (у), рідко ув – із знах., місц. і род. відмінками; рідко вві (уві), ві – із знах. і місц. відмінками; прийм. Сполучення з в (у) виражають: Просторові відношення: 1》 із знах. і місц. в. Уживається на означення предмета, місця, простору: а) всередину якого, куди спрямована дія (знах. в.). 2》 із знах. і місц. в. Уживається на означення місця, предмета і т. ін., в бік до якого спрямована дія, предмет, або при означенні напряму. 3》 із знах. в. Уживається на означення місця, предмета, через які проходить, проникає хто-, що-небудь; крізь, через. || Уживається на означення предметів, поміж яких спрямовано дію. 4》 з род. в. Указує на кого-небудь, у межах проживання, перебування чи діяльності якого (яких) відбувається дія. || Указує на господаря місця, приміщення, де відбувається дія. || Указує на автора, про твори якого йде мова. 5》 з род. в., заст. Уживається на означення предмета, поблизу, біля якого відбувається дія або хто-, що-небудь перебуває. Об'єктні відношення: 6》 із знах. і місц. в. Уживається на означення дії: а) в яку хто-небудь залучається, втручається (знах. в.); б) в якій хто-небудь бере участь (місц. в.). 7》 із знах. і місц. в. Уживається на означення сфери діяльності, організації, установи і т. ін.: а) до якої вступає, приступає, куди переходить або приймається хто-небудь (знах. в.); б) в якій бере участь, де працює, вчиться хто-небудь (місц. в.). 8》 із знах. (у давній формі, яка збігається з сучасним називним відмінком множини) і місц. в. Уживається на означення професійного, соціального середовища, вікової групи: а) до якого (якої) хтось переходить, вступає, куди кого-небудь приймають (знах. в.); б) до якого (якої) хто-небудь належить (місц. в.). 9》 із знах. і місц. в. Уживається на означення істоти, предмета, стану: а) в яку (який) перетворюється, переходить хто-, що-небудь (знах. в.); б) в образі якої (якого) перебуває або ким є хто-небудь (місц. в.) (зазвичай із сл. подоба, роль і т. ін.). 10》 із знах. і місц. в. Уживається на означення предмета, маси: а) в якого одягається хто-, що-небудь, яким (якою) покривається (знах. в.); б) яким (якою) що-небудь покрите, в якого хтось одягнений (місц. в.). || Уживається на означення предмета, який перебуває на кому-, чому-небудь під час певної дії. 11》 із знах. і місц. в. Указує на сферу прояву якої-небудь дії чи ознаки, якості. 12》 із знах. і місц. в. Уживається на означення сфери психічної діяльності. 13》 із знах. і місц. в. Уживається на означення кого-, чого-небудь, що є об'єктом зацікавлення, прояву того чи іншого ставлення, оцінки і т. ін. 14》 із знах. в. Уживається на означення предмета, на якого спрямована дія, з яким стикається, до якого дотикається хто-, що-небудь. 15》 із знах. в. Уживається на означення установи, організації і т. ін., до якої хто-небудь звертається. 16》 із знах. в. Уживається на означення групування кого-, чого-небудь у щось ціле, якийсь загал. 17》 із знах. в. Уживається на означення предмета, з допомогою якого відбувається дія (здебільшого про музичні інструменти). 18》 з род. в. Уживається на означення особи (осіб), якій (яким) що-небудь належить чи якої (яких) щось стосується. || Вказує на особу, предмет, у якої (якого) виявляється та чи інша ознака. 19》 з род. в. Указує на особу, яку про що-небудь просять, від якої щось вимагають, запозичають у той чи інший спосіб. Часові відношення: 20》 із знах. і місц. в. Уживається на означення часу, за якого відбувається дія або коли наявний який-небудь стан. || Уживається на означення чийогось віку, коли відбулася, відбувається дія. || Уживається на означення явища, одночасно з яким відбувається дія. 21》 із знах. в. Уживається на означення відтинка часу, протягом якого відбувається дія. || Уживається на означення відтинка часу, за якого щось одержується або дається. 22》 із знах. в., заст. Уживається на означення відтинка часу, після закінчення якого відбувається дія. Кількісні відношення: 23》 із знах. і місц. в. Уживається на означення міри, ваги, розміру і взагалі кількісної ознаки кого-, чого-небудь чи вартості чогось. 24》 із знах. в. Уживається на означення кратності. 25》 з місц. в. Уживається на означення кількості частин, з яких складається ціле. 26》 з місц. в. Уживається на означення віддалі від кого-, чого-небудь. Означально-обставинні відношення: 27》 із знах. і місц. в. Уживається на означення стану (фізичного чи психічного): а) до якого хто-небудь переходить (знах. в.); б) в якому хто-небудь перебуває (місц. в.). 28》 із знах. і місц. в. Уживається на означення обставин, умов: а) в які хто-, що-небудь потрапляє (знах. в.); б) в яких хто-, що-небудь перебуває (місц. в.). 29》 із знах. і місц. в. Уживається на означення способу дії. || Уживається на означення взаємовідносин між ким-небудь. 30》 із знах. і місц. в. Указує на вигляд, форму, зовнішність або якусь ознаку кого-, чого-небудь.…

В¹, невідм., с. Третя літера українського алфавіту на позначення приголосного звука “в” (вимовляється “ве”). В² (У), рідко УВ – із знах., місц. і род. в.; ц-с., уроч. ВО, рідко ВВІ (УВІ́), ВІ – із знах. і місц. в.; прийм. Сполучення з в (у) виражають: Просторові відношення 1. із знах. і місц. в. Уживається на позначення предмета, місця, простору. 2. із знах. і місц. в. Уживається на позначення місця, предмета і т. ін., у бік яких спрямована дія, предмет, або при означенні напряму. Іде [жінка], було, собі – як мальована: очі у землю спущені й не дивиться (Марко Вовчок); З незвичайною спритністю [Рудий] зірвав з плеча рушницю, клацнув затвором і спрямував її мені в голову (Ю. Збанацький); Нею [доріжкою], здавалось йому, можна було б проїхати хоч кілометр в потрібному напрямі (О. Гончар). 3. із знах. в. Уживається на позначення місця, предмета, через які проходить, проникає хто-, що-небудь; крізь, через. Велике діло – проженуть! Не можна в двері – я в кватирку Або пролізу в іншу дірку – І зась усім! (Л. Глібов); Старої арії тремтячі переливи Летять в вікно (М. Рильський); // Уживається на позначення предметів, поміж які спрямована дія; між; поміж. Не клади псові пальців в зуби, бо вкусить (Номис). 4. з род. в. Уживається при вказуванні на кого-небудь, у межах проживання, перебування чи діяльності якого (яких) відбувається дія. Останніми днями у нас погана погода (М. Коцюбинський); // Уживається при вказуванні на господаря місця, приміщення, де відбувається дія. Коли у Маринки збирались сусідки на посиденьки, діти йшли до кухні (В. Гжицький); // Уживається при вказуванні на автора, про твори якого йдеться. У Івана Франка мотив сили духу проходить геть через усю його творчість (П. Тичина). 5. з род. в., заст. Уживається на позначення предмета, поблизу, біля якого відбувається дія або хто-, що-небудь перебуває. Два брати, грізні ісполини .. стояли у ворот [воріт] (І. Котляревський); А вона, безталанночка, поклонилась та й стала в порога, як чужа (Марко Вовчок). Об'єктні відношення 6. із знах. і місц. в. Уживається на позначення дії. 7. із знах. і місц. в. Уживається на позначення сфери діяльності, організації, установи і т. ін. 8. із знах. (у давній формі, яка збігається із сучасним називним множини) і місц. в. Уживається на позначення професійного, соціального середовища, вікової групи. 9. із знах. і місц. в. Уживається на позначення істоти, предмета, стану. 10. із знах. і місц. в. Уживається на позначення предмета, маси; // Уживається при означенні предмета, який перебуває на кому-, чому-небудь під час певної дії. Я в сій каблучці і купаюсь, і сплю (Ганна Барвінок). 11. із знах. і місц. в. Уживається при вказуванні на місце (перев. про частину тіла) вияву якої-небудь дії або ознаки, якості. Нараз корч хопив мене в обі ноги (І. Франко); І на зріст мов Карпо став більше, і в плечах ширше, кремезніше, міцніше (Панас Мирний); В ногах чулась міць, в руках сила (М. Коцюбинський); В пальці зашпори зайшли (В. Сосюра). 12. із знах. і місц. в. Уживається на позначення сфери зосередження психічної діяльності. Він аж скрипнув зубами і таки не дав прорватися в свідомість отій жахливій думці (А. Головко); Чи ж усе, що треба, взято? Юра перевіряє в пам'яті (Ю. Смолич); Іноді зітхне [Роман], іноді звертається до когось у думці (О. Гончар); Людина реалізується в культурі думки, культурі праці й культурі мови (В. Русанівський). 13. із знах. і місц. в. Уживається на позначення кого-, чого-небудь, що є об'єктом зацікавлення, прояву того чи іншого ставлення, оцінки і т. ін. – Чи знаєш, він який парнище? На світі трохи єсть таких: Сивуху так, як брагу, хлище; Я в парубках кохаюсь сих (І. Котляревський); Вірю я в правду свого ідеалу (Леся Українка); Змалку кохайтесь в освіті, Змалку розширюйте ум (П. Грабовський). 14. із знах. в. Уживається на позначення предмета, на який спрямована дія, із яким стикається, до якого дотикається хто-, що-небудь. Та вдарили зразу в дзвони уві всі: Се ж по тому чумакові, що ходив по сіль (з народної пісні); У двері стукав [Еней], добувався. Хотів був хатку з ніжки спхнуть (І. Котляревський); Зареготався [козак], розігнався – та в дуб головою! (Т. Шевченко); Хоче [Килина] поцілувати стару в руку, тая не дає (Леся Українка); Мов похитнулось неба тло, коли від пострілу уперше в плече прикладом віддало (В. Сосюра). 15. із знах. в. Уживається на позначення установи, організації і т. ін., до якої хто-небудь звертається. Лисичка подала у суд таку бомагу [бумагу], що бачила, як попелястий віл .. пив брагу, їв сіно, і овес, і сіль (Є. Гребінка). 16. із знах. в. Уживається на позначення групування кого-, чого-небудь у щось ціле, якийсь загал. Еней троянців в гурт ззиває (І. Котляревський); У пучок останні квіти зв'яжем, Що морозом називають їх (М. Рильський); Підрозділи на ходу шикувалися в похідну колону (О. Гончар). 17. із знах. в. Уживається на позначення предмета, за допомогою якого відбувається дія (звичайно про музичні інструменти).…