гавкати[га́вкати]

га́вкати -аю, -аєш, недок. 1》 Видавати уривчасті звуки (про собак, лисиць та деяких інших тварин). || Імітувати ці звуки. 2》 перен. , вульг. Уживається в знач. говорити 1) стосовно людини, яку зневажають.

ГА́ВКАТИ, аю, аєш, недок. 1. Видавати уривчасті звуки (про собак, лисиць та деяких інших тварин). Птиці щебечуть, воли ревуть, собаки гавкають... (Панас Мирний); Веселий песик .. На поїзд гавкав з радісним презирством (М. Рильський); Собака гавкав i оглядався на Миколку (М. Вінграновський); * У порівн. Дмитро раптом насмішкувато, різко, відривчасто регоче, неначе гавкає (В. Винниченко); – Ти кашляєш, як пес гавкає, – засміялась Лулу (О. Іваненко); // перен. Імітувати ці звуки; видавати звуки, схожі на гавкіт. – Я добре вмів .. співати під різних птахів, гавкати по-собачому (Л. Смілянський); Гармати гавкають округ, горить довкола ліс (С. Голованівський). 2. перен., зневажл. Казати щось неприємне, образливе, дошкульне; сваритися, лаятися. – Ще й та обзивається! – Мовчала б уже та не гавкала, – кричала Мотря до Мелашки (І. Нечуй-Левицький); – Я протестую і вимагаю, щоб такі доповіді були частіше .. – О, і воно береться ще гавкати! – почула Оля у себе над вухом (Ірина Вільде); – Ти забув про свої обов'язки, – гримів абат Бодо на Северіана, – і, водимий невгамовною хтивістю, будучи глухішим за осла, страшно гавкаєш на святу римську апостольську церкву (П. Загребельний).