газета[газе́та]

газе́та -и, ж. Періодичне, перев. щоденне, друковане на великих аркушах паперу видання, яке містить різноманітні матеріали про поточні події суспільно-політичного, культурного та економічного життя. Стінна газета .

ГАЗЕ́ТА, и, ж. Періодичне, перев. щоденне, друковане на великих аркушах паперу видання, яке містить різноманітні матеріали про поточні події суспільно-політичного, культурного та економічного життя. – Кортить прочитати газету, щоб бути в курсі світової політики (Ю. Яновський); – Тепер стало легше, газети підхопили ідеї захисту природи (О. Бердник); Перша рукописна газета почала видаватися в Давньому Римі і називалася “Щоденні пригоди” (з наук.-попул. літ.). (1) Жива́ газе́та, заст. – самодіяльна газета у вигляді фейлетонів, гуморесок і т. ін. на злободенні, перев. місцеві теми, яку читали з естради або зі сцени на вечорах художньої самодіяльності. На вечірці .. ухвалили, крім виступу запрошених артистів, улаштувати й живу газету (В. Підмогильний); На тих вечірках, крім живої газети й довжелезних тягучих доповідей лідера, було ще чимало дівчат (Б. Антоненко-Давидович); На сторінка́х (шпа́льтах) газе́ти (журна́лу, літо́пису і т. ін.) див. сторі́нка; (2) Світлова́ газе́та, заст. – самодіяльна газета, пристосована для читання за допомогою проекційного ліхтаря. – Молодець Бурячок, – сказав він. – Це чудовий матеріал для світлової газети (О. Донченко); (3) Стінна́ газе́та – рукописна або надрукована механічним способом газета – орган місцевої громадської організації, установи чи підприємства, яку вивішують на стіні в приміщенні цієї установи або підприємства. – Що це ви, хлопці, записарювали всі? – А це ж, тату, стінну газету пишемо (А. Головко); Він краще за всіх у школі писав твори, їх вміщували до стінної газети, посилали на районну і навіть обласну олімпіади (Ю. Мушкетик). ◇ (4) У́сна (ходя́ча) газе́та: а) новини і чутки, які передаються з уст в уста. Випадків вимордування арендарів [орендарів] із усіми [усіма] їх родинами було багато .. І мужики знали про них з усної газети (І. Франко); б) (ірон.) той, хто поширює різні чутки, новини; пліткар (пліткарка). – Сьогодні ж Ліди Сухобрієвої заручини з Ламазіді... Знаєш? – Я – не ходяча газета! (В. Винниченко); – І ти віриш цій ходячій газеті?! (із журн.).