гарт
Дані Атласу
Значення
1. Те саме, що гартува́ння. Коли в сплав криці попадав чужорідний матеріал — він перегоряв, не витримує гарту (Еллан, II, 1958, 141); Весь стіл був заставлений шматочками катано...
Морфологія
іменник · 10 форм · VESUM
| Форма | Позначка |
|---|---|
| гартові | чол., давальний |
| гарту | чол., давальний |
| гарте | чол., кличний |
| гарті | чол., місцевий |
| гартові | чол., місцевий |
| гарту | чол., місцевий |
| гарт | чол., називний |
| гартом | чол., орудний |
| гарту | чол., родовий |
| гарт | чол., знахідний |
Написання і вимова
- Голоскевич, 1929
- Гарт, га́рту, -тові Правописний словник Голоскевича (1929)
Синоніми та антоніми
Омоніми
Фразеологізми та сталі вирази
да́ти (зада́ти, завда́ти) га́рту
1. кому і без додатка. Дуже побити кого-небудь; жорстоко розправитися з ким-небудь. — Треба (конокрадів) живцем узяти та дати такого гарту, щоб острог їх живими взяв, та живими не випустив (Б. Грінченко); Ми з Толькою завдали таки доброго гарту Генці Климовському. Грали в російсько-японську війну: Генка був за японця, а ми — руські (Б. Антоненко-Давидович). 2. кому. Покарати, провчити кого-небудь за щось. — Ви бушуєте, поки нема мого Антося, а хай-но приїде, то дасть він вам гарту! (А. Свидницький). 3. кому і без додатка. Дуже вилаяти, гостро покритикувати кого-небудь. Бач, спробував би їй хто 2 місяці не писати, задала б гарту… (Леся Українка). 4. чому. Дуже пошкодити, поламати, понівечити що-небудь. Лаврінові діти дали б їм (грушам) гарту (І. Нечуй-Левицький); Всього за один тиждень він дав гарту черевикам (З газети).
Фразеологічний словник української мовиЛітературні засвідчення
"Ох, якби ми, педагоги, так уміли вирощувати дітей, як жінка ця вміє вирощувати свої виноградники та соснята!" Навіть з Алжіру присилають їй сюди чубуки, і вони тут у неї проходять гарт.
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: kaikki/Wiktionary (CC BY-SA 3.0)