гарячий[гаря́чий]

гаря́чий -а, -е. 1》 Який має високу температуру; сильно нагрітий. || у знач. ім. гаряче, -чого, с. Гаряча страва, їжа (перев. про перші страви). || Жаркий, палючий. || перен. Про яскраву барву, відтінок. Впіймати на гарячому — застати на місці злочину, викрити злочин, зловживання. Всипати гарячих — покарати різками; висікти. По гарячих слідах — слідом за подією, не гаючи часу; негайно. 2》 перен. Сповнений енергії; енергійний, пристрасний. || Який виражає пристрасть, сильне почуття. Гаряча голова. 3》 у знач. ім. гарячий, -чого, ч. Запальна людина. || Дуже жвавий, рухливий; баский (про коней). Під гарячу руку — в момент великого збудження, роздратування. 4》 Надзвичайно напружений. || Доведений до граничного напруження; запеклий, жорстокий (про бій, стрілянину). || Який потребує зосередження всіх сил (про час). Гаряча точка — а) про місце, де відбуваються гострі, напружені події; б) про те, що є вирішальним для чого-небудь, що визначає що-небудь.

ГАРЯ́ЧИЙ, а, е. 1. Який має високу температуру; сильно нагрітий. Уже на третьому полі Турки-яничари ловили, До стовпа в'язали, Очі виймали, Гарячим залізом випікали (Т. Шевченко); Босі ноги Василька вгрузають у гарячий пісок (О. Донченко); Пікетники б'ють нога об ногу. П'ють гарячий бульйон із термосів (Л. Костенко); // у знач. ім. гаря́че, чого, с. Гаряча страва, їжа (перев. про перші страви). – Що за пики мерзенні... та відки вони? Не дадуть і поїсти добряче!.. – І одвівши свій зір від лихої стіни, Довгорукий принявсь за гаряче (П. Грабовський); // Жаркий, палючий; спекотливий. Вечірній гарячий промінь сонця впав у густу тінь од школи й перетяв її золотою стрілкою до самого стола (І. Нечуй-Левицький); Літо видалось сухе, гаряче (О. Донченко); Це він пропливає в пісках, в гарячих пустинях Азії (О. Гончар); // Викликаний гарячкою; гарячковий. Нiночка марила цiлу нiч, конвульсивно билася на лiжку. Гарячими невидющими оченятами вона дивилася на тата, i Дмитро не мiг витримати цього погляду (В. Яворівський); // перен. Яскравий (про барву, відтінок і т. ін.). Гарячою зеленою барвою горить на сонці ячмінь (М. Коцюбинський); Найгарячіші фарби взяв Гоголь для свого дніпровського пейзажу (М. Рильський). 2. перен. Сповнений енергії; енергійний, пристрасний. Видко там дуже гарячого чоловіка приставили до видавницького діла (Панас Мирний); Чоловік він роботящий. І справляється кругом, Та занадто вже гарячий, Що не робить – все бігом (С. Олійник); // Який виражає пристрасть, сильне почуття. Їден поцілунок гарячий, І я, як від чарів, ожив (С. Руданський); Бігли годи [роки], як ті води По долині плача [плачу], І кропила ту долину Скрізь сльоза гаряча (Я. Щоголів). 3. перен. Який легко збуджується; запальний. А дочка, на лихо собі, гаряча вдалася: ніколи було не змовчить (Панас Мирний); – Тільки ти, Давиде, надалі не будь таким гарячим, бережись (А. Головко); Ярослав усміхнувся кутиками уст. Який гарячий у нього племінник! (В. Малик); // у знач. ім. гаря́чий, чого, ч. Запальна людина. Дехто з гарячих поїхав, та й закаявся: той – вола розчахнув, а той разом пару (Панас Мирний); // Дуже жвавий, рухливий; баский (про коней). Замфір, ледве здержуючи гарячі коні, заїхав під хату (М. Коцюбинський); В диму промайнув гайдамацький старшина на гарячому німецькому жеребці (О. Довженко). 4. Надзвичайно напружений. За гарячою роботою в полі не було часу сваритись (І. Нечуй-Левицький); А бесіда була, видно, гарячою, бо за якийсь час Сперанський кулею вилетів звідти, червоний, як рак (О. Гончар); // Доведений до крайнього напруження; запеклий, жорстокий (про бій, стрілянину). На цілі кілометри плацдарм, народжуючись, клекотів гарячою пальбою, розгойданим, як море, гамором наступу (О. Гончар); В горні гарячих атак нічних Горів горніст і згоріти не міг (Л. Первомайський); // Сповнений надзвичайного напруження (про час). Ревіли, гриміли гармати, Кривавий, гарячий був день (І. Франко); І так робити весь час, поєднуючи операції, економлячи хвилини гарячого часу, продумуючи кожен рух (В. Собко). △ Гаря́че штампува́ння див. штампува́ння. ◇ [Аж] [як (мов, ні́би і т. ін.)] жа́ром ([гаря́чим] при́ском) обси́пати (оси́пати) / обсипа́ти (осипа́ти) див. обсипа́ти; Впійма́ти (пійма́ти, спійма́ти, злови́ти, засту́кати і т. ін.) / лови́ти на гаря́чому див. упійма́ти; Вси́пати (врі́зати, да́ти, зада́ти) гаря́чих див. всипа́ти¹; Гаря́ча (палка́) голова́ (голі́вка) див. голова́; Гаря́ча то́чка див. то́чка; Гаря́че се́рце (се́рденько) див. се́рце; (1) Гаря́чий на ру́ку – сповнений завзяття, енергії; запальний. А що вже Ясень гарячий на руку – іншого й не знайдеш такого. На все піде, “правдолюб”, справжнісінький тобі Дон Кіхот (Ю. Бедзик); (2) Гаря́чий се́рцем – запальний, пристрасний. Гарячий серцем, світлий головою, простий лицем, з усмішкою ясною, він і тепер стоїть переді мною, немов живий, такий, як був тоді (І. Гончаренко); Мудрість свою засвідчив [Мезамір] уже, і не раз, та надто молод літами, аби бути надійним у мудрості, і надто гарячий серцем, щоб скрізь і всюди ставити мудрість вище гордині серця (Д. Міщенко).