гей[ге́й]

I виг. 1》 Спонукальне слово, яким підганяють волів, корів або коней. 2》 Уживається як оклик у звертанні. 3》 Уживається як заклик, заохочення до дії. 4》 Виражає піднесення, захоплення чим-небудь. 5》 Пісенний вигук. II г е я, ч. Гомосексуаліст.

ГЕЙ¹, ГЕЙ-ГЕ́Й, виг. 1. Уживається як окрик, яким підганяють волів, корів і коней. Гей, гей, гей, мій чорний воле! Нива довга, в стернях поле... (Я. Щоголів); – А ореш бувало – у дві ж пари завжди, вже не боїшся, що пристануть: “гей та гей” (А. Головко); Він навіть очі примружив і тоді ніби почув смачне шарудіння плуга, .. а поперед нього коливаються дужі й покірні, такі приязні зади волів. – Гей, попелясті!.. (Д. Бузько). 2. Уживається як оклик при звертанні. – Гей, музо, панночко цнотлива, Ходи до мене погостить! (І. Котляревський); – Гей-гей, козаче! Чого се тебе занесло на кручу? (П. Куліш); – Гей! ти! – гукнув голова. – Відчини! Чув? Чіпко! (Панас Мирний); Спершу їхали тихо, але от не стерпів Давид – гукнув Якимові: гей, гей, а нехай лиш торкають! (А. Головко). 3. Уживається як заклик, заохочення до дії. – Гей, хто зо мною вийде битись, Покуштувати стусанів? (І. Котляревський); Гей до мене! Є у мене І варене й печене (Л. Глібов). 4. Уживається для вираження піднесення, захоплення чим-небудь. Гей, степи-поля, розкіш моя!.. (М. Коцюбинський); До танцю вітер грає, І свище, і луна... Гей-гей, як плига човник! Весела ніч, бучна! (Леся Українка); Підсихало болото, вияснювалося небо, розцвіталися квітки... Гей! (Б. Лепкий). 5. нар.-поет. Уживається на початку речення як заспів у піснях. – Гей, уже ж, видно, мені без бандури пропадати (з думи). ГЕЙ², спол., діал. Ніби, наче. Аниця своєму [чоловікові] викала, бо таки проти нього, гей донька (Сл. Гр.). ГЕЙ³, я, ч. Те саме, що гомосексуалі́ст. Я – “покоївка”, а точніше – ранковий прибиральник. Здається, єдиний у світі (чоловіки служать хіба що в готелях для геїв) (І. Роздобудько); – Ось ви з Доктором геї, так? – Ну... невпевнено почав Буся. – I ось ви живете разом, так? (С. Жадан).