генотип[геноти́п]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
ГЕНОТИ́П, у, ч., біол. Сукупність усіх матеріальних структур клітин, що виконують функцію спадковості. Тривалість життя, як і будь-яка інша ознака, визначається як генотипом (спадковою ознакою), так і середовищем (з наук. літ.); Встановлено зв'язки між схильністю до розвитку професійної патології та генотипом працівників (з наук. літ.); Роман працює над збереженням генотипу українських голубів, а миколаївська порода приваблює його незвичайністю свого польоту (з газ.).
Морфологія
іменник · 17 форм · VESUM
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | геноти́п | геноти́пи |
| Родовий | геноти́пу | геноти́пів |
| Давальний | генотипові / геноти́пу | геноти́пам |
| Знахідний | геноти́п | геноти́пи |
| Орудний | геноти́пом | геноти́пами |
| Місцевий | геноти́пі / генотипові / геноти́пу | геноти́пах |
| Кличний | геноти́пе | геноти́пи |
Переклад
Джерело: dmklinger
Вікіпедія
Генотип
Геноти́п — сукупність генів певного організму. На відміну від поняття генофонд, генотип характеризує особину, а не вид. Подібне поняття геном позначає сукупність генів, які містяться в гаплоїдному (одинарному) наборі хромосом даного організму. Разом із факторами зовнішнього середовища саме генотип визначає фенотип організму.
Джерело: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D1%82%D0%B8%D0%BF