геніальний[геніа́льний]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
ГЕНІА́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який є генієм; винятково талановитий, творчо обдарований. Здається, бачиш чудову декорацію якоїсь світової дивної сцени, поставлену геніальним майстром (І. Нечуй-Левицький); Навіть геніальний скульптор може зіпсувати десятки шматків найкращого мармуру, доки втілить свій задум у досконалу форму (О. Бердник); Тільки геніальному фізику Ньютону вдалося збагнути таємницю райдуги (з наук.-попул. літ.). 2. Власт. генію; творчо найдосконаліший. Якось виходило так, що ті погони були самі собою, а солдати самі собою – одно до одного не пасувало. В народі для таких випадків є геніальне визначення: “Приший кобилі хвіст” (І. Багряний); Сільське господарство має сотні питань, а ви їх зводите лише до одного. І принижуєте цим і людей, і святий хліб – геніальне відкриття людини (М. Стельмах); Жадобу творчості викликали у Панаса Мирного геніальні твори Т. Шевченка (з наук. літ.).
Морфологія
прикметник · 32 форми · VESUM
| Форма | Позначка |
|---|---|
| геніа́льній | жін., давальний |
| геніа́льна | жін., кличний |
| геніа́льній | жін., місцевий |
| геніа́льна | жін., називний |
| геніа́льною | жін., орудний |
| геніа́льної | жін., родовий |
| геніа́льну | жін., знахідний |
| геніа́льному | чол., давальний |
| геніа́льний | чол., кличний |
| геніа́льнім | чол., місцевий |
| геніа́льному | чол., місцевий |
| геніа́льний | чол., називний |
| геніа́льним | чол., орудний |
| геніа́льного | чол., родовий |
| геніа́льного | чол., знахідний |
| геніа́льний | чол., знахідний |
| геніа́льному | сер., давальний |
| геніа́льне | сер., кличний |
| геніа́льнім | сер., місцевий |
| геніа́льному | сер., місцевий |
| геніа́льне | сер., називний |
| геніа́льним | сер., орудний |
| геніа́льного | сер., родовий |
| геніа́льне | сер., знахідний |
Літературні засвідчення
Він був просто геніальний, він сяяв, сяяли його окуляри, зуби, сяяли його чоботи.
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: dmklinger