гетьман[ге́тьман]

ге́тьман поет. гетьм а н, -а, ч. У 16 ст. – виборний ватажок козацького війська Запорізької Січі, від 17 ст. до 1764 р. – начальник козацького війська та верховний правитель України.

ГЕ́ТЬМАН, а, ч. 1. У XVI ст. – виборний ватажок козацького війська Запорозької Січі, а з XVII ст. до 1764 р. – головнокомандувач козацького війська та верховний правитель України. Найвищою військово-адміністративною і судовою владою в Україні, яка замінила вигнану в ході війни [1648 р.] польську шляхетську владу, була влада гетьмана і генеральної старшини при ньому (з наук. літ.); Не вернуться запорожці, Не встануть гетьмани, Не покриють Україну Червоні жупани (Т. Шевченко); * У порівн. Низько насува [Михайло] шапку чорну на чорні брови і походжає сам оддалік, як гетьман поперед ворогом (Марко Вовчок). 2. Головнокомандувач збройних сил Польсько-Литовської держави в XVI–XVIII ст. Після смерті Владислава IV відбулася 16 травня 1648 р. Корсунська битва. Під час цієї битви польські гетьмани потрапили в полон до козаків (з наук.-попул. літ.). 3. Голова утвореної в 1918 р. Української держави (з квітня по грудень 1918 р.). Гетьман Павло Скоропадський був освіченою людиною (з газ.). (1) Коро́нний ге́тьман, іст. – гетьман, якого призначав безпосередньо король Речі Посполитої. Коронний гетьман Микола Потоцький, .. присягаючи, обіцяв від імені короля повернути Україні потоптані права (О. Довженко); Замок у Підгірцях будувався за вказівкою коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського – одного з найбільших магнатів Речі Посполитої (з наук.-попул. літ.); (2) Наказни́й ге́тьман, іст. – на Україні в XVII–XVIII ст. – особа, яка тимчасово обіймала посаду гетьмана, на яку її призначав уряд або обирала козацька старшина. А мене послали На столицю з козаками Наказним гетьманом! (Т. Шевченко); (3) По́льний (коро́нний) ге́тьман, іст. – заступник коронного гетьмана, що перебував “в полі”, керував незначними операціями, охороною кордонів. Засів [запорозький отаман Тарас] з козаками в Переяславі, і польний гетьман Конєцпольський не мав сили вибити його з Переяслава (І. Нечуй-Левицький); Коли козаки наблизились, гетьман польний дав знак стати їм довкола себе (П. Панч).