геть[ге́ть]

I присл. 1》 Куди-небудь у невизначеному напрямку, на віддаль. || Від якого-небудь місця, за межі чогось. 2》 На велику відстань; далеко. 3》 у знач. дуже, значно. 4》 у знач. скрізь. II виг. 1》 Уживається як наказ відійти від кого-, чого-небудь, покинути, залишити кого-, що-небудь. 2》 Уживається як наказ віддалити, забрати, усунути кого-небудь. 3》 Уживається у знач. сл. не треба, не потрібний, щоб не було (частіше в закликах). III част. підсил. 1》 Уживається у знач. зовсім, цілком, увесь. Геть ус і — всі, всі без винятку. 2》 Уживається у знач. аж, далеко.

ГЕТЬ¹, присл. 1. Куди-небудь у невизначеному напрямку, на віддаль. Дрозд фуркнув і полетів собі геть (І. Франко); Затишіло синє море, Розпрозорилось прозоре, Щуки прудко геть пливуть (Л. Первомайський); // Від якого-небудь місця, за межі чогось. Ми вирвали дві квітки на спомин та й подались швидше .. геть з тії кріпості (Леся Українка); По закінченні дуета Коловратський подякував .. і гукнув до своєї орави виходити з дому геть (Ю. Смолич); Вона [сестра Миколи] хотiла ще щось добрехати, та я рушив геть (Р. Андріяшик). 2. На велику відстань; далеко. Ти, сестро Феба молодая! Мене ти в пелену взяла І геть у поле однесла (Т. Шевченко); Тарас ударив по коневі і в гніві помчав геть, а за ним увесь полк (О. Довженко). 3. у знач. дуже, значно. От уже й Масниця. Сонце геть високо піднімається; грає на весну-красну (Панас Мирний); Та ще й те додавало Даринці сили, що вже геть більше, як половину дороги проїхано (І. Вирган). 4. у знач. скрізь. А верби геть понад ставом Тихесенько собі купають Зелені віти... (Т. Шевченко); Ой, коли б з тісної хати Повставали ви, чубаті, Та зирнули геть навколо, – В вас би серце похололо (М. Старицький). Геть усе́ (весь) див. весь¹. ○ (1) Аж геть, у знач. присл. – дуже далеко. І співає, і сміється, аж геть чутно її голосок дзвенячий (Марко Вовчок); Ходiм аж геть туди, за отой садок, щоб сховатися вiд цього жовтяка (В. Винниченко). ГЕТЬ², виг. 1. Уживається як наказ відійти від кого-, чого-небудь, покинути, залишити кого-, що-небудь. – Геть, одчепись! – крикнула Лукина й глянула Уласові просто в вічі (І. Нечуй-Левицький); [Одарка:] Брешеш!.. Геть з моїх очей, а то битиму! (Панас Мирний); – Геть, не заважай мені, – гукає Маковей сусідові-зв'язківцеві (О. Гончар). 2. Уживається як наказ віддалити, забрати, вигнати і т. ін. кого-небудь. Почав її словами картати, а дитиночка на руках так і пручається – кричить. Пан іще гірше розгнівався: – Геть ту дитину! – гукнув, – геть! (Марко Вовчок); Тоді промовляють .. панянки: – Геть Ларька, геть з покоїв! Од його горілкою тхне (С. Васильченко). 3. Уживається у знач. не треба, не потрібний, щоб не було (частіше в закликах). [Сапфо:] Геть анемони й фіалки! Дай мені квітку з гранати! (Леся Українка); Яскраві барви, повні тони! Нюанси пріч і геть півтони! (М. Рильський). ГЕТЬ³, част. підсил. 1. Уживається у знач. зовсім, цілком, увесь. Сонце вже геть було нахилилося до заходу (І. Франко); Неголений, стомлений, геть пропахлий тютюном, був Гапій трохи схожий на Киселя (І. Муратов); А клуню вже всю геть обійняло полум'ям (А. Головко). 2. Уживається у знач. аж, далеко. Шубовсть [Катерина] в воду!.. Попід льодом Геть загуркотіло (Т. Шевченко); Прокричали другі півні. Коли геть за північ почувся здалека тупіт, гомін (Панас Мирний).