Skip to contentПерейти до вмісту
До АтласуАтлас слів (Лексикон)
Лексикон · A-Я · Г

глузувати[глузува́ти]

дієслово
✓ Питома українська лексикаCEFR B2 · орієнтовноNot in the practice pool yetЩе немає в наборі практики
Питома українська лексика

Ця форма має українське джерельне підтвердження.

Дані Атласу

готовоЗначення2 картки
очікуєПоходженняочікує джерело
готовоМорфологія22 форми
готовоНаписання і вимова3 джерела
готовоСтилістиказахист питомості
готовоСинонімія5 позицій
очікуєОмонімочікує джерело
очікуєПаронімочікує джерело
очікуєФразеологіяочікує джерело
очікуєПриповідкиочікує джерело
очікуєСтиль і нормаочікує джерело
готовоЗасвідченнялітературний корпус
готовоКурс1 модуль
готовоПереклад1 англ.
очікуєWikimediaочікує джерело
очікуєЗовнішніочікує добірку

Значення

ВТСВеликий тлумачний словник сучасної української мови

глузува́ти - у ю, - у єш, недок. , з кого – чого , над ким – чим і без додатка . Уїдливо насміхатися; висміювати когось або щось.

СУМ-20сучасний тлумачний словник

ГЛУЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., з кого – чого і без дод., над ким – чим. Уїдливо насміхатися; висміювати когось або щось. – Жартуй, да не глузуй із бідних парубків (Є. Гребінка); Хай сміються з нас, глузують – Нам байдуже, Бо замовкнуть, як почують Слово дуже (М. Рильський); Не порина та й не порина [Явдоха], та ще й глузує над усіма (Г. Квітка-Основ'яненко); – Над Шмалієнком Цимбал завжди глузує (І. Багмут); [Харитон:] Дід Кирило кажуть, що відьми розплодилися, а Роман глузує! (М. Кропивницький); – Ви ще й глузувати збираєтесь? – істерично закричала вона (М. Хвильовий); * У порівн. Жінка подивилась на мене. Її очі сміялись, наче глузували з мого запитання (Олесь Досвітній).

Морфологія

дієслово · 22 форми · VESUM

Інфінітив: глузува́ти

теперішній
ОсобаОднинаМножина
1 особаглузу́юглузу́ємо / глузу́єм
2 особаглузу́єшглузу́єте
3 особаглузу́єглузу́ють
майбутній
ОсобаОднинаМножина
1 особаглузува́тимуглузува́тимем / глузува́тимемо
2 особаглузува́тимешглузува́тимете
3 особаглузува́тимеглузува́тимуть
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)

Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.

коротка форма
коротка форма
ФормаПозначка
глузуватьінфінітив

Написання і вимова

Правопис
глузува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
Голоскевич, 1929
Глузува́ти, -зу́ю, -зу́єш з кого Правописний словник Голоскевича (1929)
Орфоепія
глузува́ти [глузуватие] -уйу, -уйеиш Орфоепічний словник української мови

Синоніми та антоніми

Синоніми:
кепкуватисміятисязбиткуватисяглумитисяшкилювати
Дані синонімів та антонімів показано з джерел маніфесту; звіряйте з контекстом перед уживанням.

Літературні засвідчення

Франко І. · Іван Франко. Коли ще звірі говорили (збірка) · 1856
— Може, коли й правда була, — каже Рак, — а тепер дуже на брехню схоже. — Овва! Значить, ти тепер прудкіший став? — Прудкіший чи не прудкіший, а тобі глузувати не дозволю. Коли хочеш знати, який я прудкий, то давай побиймося об заклад, що я швидше від тебе до того пенька добіжу. — Що? що? що? — здивувалася Лисичка. — Ти хотів би зі мною…
literary_fts · fafab7e2_c0003

Джерело: literary_fts

У курсі — модулі, де зустрічається це слово

Фольклор M22kazky-pro-tvaryncontent_backfillвідкрити →

Сканування curriculum/l2-uk-en/*/*/vocabulary.yaml · 1 модулі

Переклад

глузувати
flout (to scorn)

Джерело: dmklinger