глянути[гля́нути]

гля́нути -ну, -неш, док. Однокр. до глядіти 1).

ГЛЯ́НУТИ, ну, неш, док. Однокр. до гляді́ти 1. На Йвася глянула [мати], взяла його тихенько сповила Та, щоб дожать до ланового, Ще копу дожинать пішла (Т. Шевченко); – Глянула дівчина на мене, засоромилась, очі в долівку (О. Гончар); Я взяв Грушевичевi рукописи i глянув по кiмнатi, чи не залишаю чого-небудь (Р. Андріяшик); * Образно. Вже осінь глянула до двору, Мені б до школи в цюю пору (А. Малишко). ◇ Відкри́то диви́тися / гля́нути у ві́чі див. диви́тися; (1) Гля́нув (подиви́вся, зи́ркнув і т. ін.), на́че (нена́че і т. ін.) п'ятака́ дав (подарува́в, ки́нув і т. ін.) на кого – подивився непривітно, недоброзичливо, із злістю. Харитонів брат, диякон, глянув сердито на матушок, неначе п'ятака їм кинув (І. Нечуй-Левицький); – Він так зиркнув на мене, мов п'ятака подарував (Ю. Збанацький); (2) Гля́нути недо́брим о́ком на кого – за народними уявленнями – поглядом зашкодити, спричинити нещастя, принести кому-небудь горе, невдачу, хвороби і т. ін.; зурочити. – А чого така смутна? А що в тебе на думці? Оце, як води в рот набрала! Може, на тебе хто недобрим оком глянув? (Марко Вовчок); (3) Гля́нути стра́хові (стра́ху́, небезпе́ці) у ві́чі – не побоятися, не злякатися чого-небудь. Ось, волочачи кайдани, .. проходять люди, забиті, залякані люди й не насмілюються звести очі на Хо, глянути страхові в вічі (М. Коцюбинський); Почували [вітробалчани себе] й кращими, й дужчими та відважнішими, гідними, як і вони [Муха та Невкипілий], сміливо, без страху глянути небезпеці в вічі (А. Головко); Диви́тися (гляді́ти) / подиви́тися (гля́нути) і́ншими очи́ма (рідше і́ншим о́ком) див. диви́тися; Диви́тися / гля́нути пра́вді в о́чі (у ві́чі) див. диви́тися; Диви́тися (зазира́ти, загляда́ти і т. ін.) / подиви́тися (гля́нути, зазирну́ти, загля́нути і т. ін.) сме́рті в о́чі (у ві́чі) див. диви́тися; Диви́тися / подиви́тися (гля́нути) в ко́рінь див. диви́тися; Диви́тися (позира́ти) / подиви́тися (гля́нути) во́вком див. диви́тися; (4) [І] вго́ру гля́нути ні́коли (нема́ коли́, нема́є ча́су і т. ін.) кому і без дод. – хто-небудь постійно зайнятий якою-небудь роботою, справою, не має вільного часу. За тією клятою панською роботою світу не видно, вгору нема коли глянути (С. Васильченко); Учасники Великої Вітчизняної війни, які пропустили кілька років [навчання], – їм ніколи і вгору глянути, у них нема ні дня, ні ночі, треба надолужувати час (Ю. Яновський); За всю зиму Ілько Сторожук так і не вибрався жодного разу додому, бо такі курси – вгору ніколи глянути (М. Зарудний); (5) [І] гля́нути ги́дко – дуже поганий, бридкий. Коли б вона була гарна, то мені не так було б жаль, а то ж така тобі погана, що й глянути гидко (І. Нечуй-Левицький); Розхристаний [Карпо], розперезаний, без чобіт – гидко глянути (М.Коцюбинський); (6) Куди́ не глянь (не кинь): а) скрізь, усюди. І куди не глянь все було всипане росою, неначе жаринками, що вночі міняться і ворушаться над нами, тримаючися вітром на небі до самого ранку (Т. Осьмачка); б) у всьому, зі всіх боків. І війська мав свого чимало, І грошиків таки бряжчало, Куди не кинь був Турн царьок (І. Котляревський); – Якось скинемось! Уже ж для такого дiла грiх не стягтися, бо воно таки справдi добре дiло буде, куди не глянь, – упевняв Зiнько (Б. Грінченко); Куди́ не кинь / не скинь (не гля́неш, не оки́неш і т. ін.) о́ком <�Куди́ [ті́льки (лиш)] [не] гля́не о́ко> див. о́ко¹; (7) Лю́бо о́ком гля́нути – дуже гарний, привабливий. По найновішому її [хату] поставив плану, З мансардою, з балконом на леваду, Зробив таку, що любо оком глянуть: Що від садка, що збоку, що з фасаду (О. Підсуха); Не дава́ти / не да́ти і вго́ру гля́нути див. дава́ти; (8) Хоч [би] одни́м о́ком гля́нути (подиви́тися) на кого – що – уживається для вираження чиєї-небудь заповітної мрії побувати десь або зустрітися з кимсь. – Чи гляну я на ті гори коли-небудь хоч одним оком? (Т. Шевченко); Хотілося б мені хоч на одну хвилину в своє село, хоч одним оком подивитися на його [на нього] (Панас Мирний); Всі вже забули рідну стріху, .. тільки мене тягнуло додому.., хоч би одним оком глянути на ту леваду (М. Лазорський); Як (мов, ні́би і т. ін.) у во́ду диви́тися / гля́нути див. диви́тися.