гнати[гна́ти]

гна́ти жен у , жен е ш і гон и ти, гон ю , г о ниш, недок. 1》 перех. Змушувати рухатися в певному напрямку. || перех. і без додатка , розм. Виганяти, посилати куди-небудь із якоюсь метою. || розм. Спрямовувати рух чого-небудь. 2》 перех. Примушувати швидко бігти, йти, їхати і т. ін. || розм. Вести машину на великій швидкості. 3》 неперех. , розм. Швидко бігти, їхати, мчатися. 4》 неперех. , розм. Швидко, інтенсивно рости. || безос. Сприяти інтенсивному ростові. 5》 перех. Примушувати йти геть, залишати що-небудь; проганяти, виганяти. Гнати в шию . 6》 перех. Добувати що-небудь розкладанням речовини на складові частини за допомогою нагрівання, кип'ятіння і т. ін. 7》 перех. Переслідувати, цькувати звіра.

ГНА́ТИ, жену́, жене́ш, ГОНИ́ТИ, гоню́, го́ниш, недок. 1. кого, що. Змушувати рухатися в певному напрямку. Одного разу я бачив з вікна, як кілька черкесів на конях гнали кудись нагаями до міста зв'язаних, збитих, уболочених селян (Б. Антоненко-Давидович); Гонить Аниця сліпу кобилу (Л. Мартович); Ріка гнала до моря сіру хвилю (О. Ільченко); * Образно. Важкі думки, невдачі, глибока образа докорів гнали Пріську додому (Панас Мирний); // кого і без прям. дод., розм. Виганяти, посилати куди-небудь з якоюсь метою. – Приходжу додому – знов гонять на базар (С. Васильченко); Матінку і тата, тільки на світ займається, вже на панщину женуть (О. Іваненко); // що, розм. Спрямовувати рух чого-небудь. – Я зарікся того дня ніколи на Черемош більше не ходити. Ні дараби більше не гонити (І. Франко); Кожен користався Дніпром по-своєму. Той гнав по ньому плоти, той купався (О. Гончар). 2. кого, що. Примушувати швидко бігти, йти, їхати і т. ін. Запрягає Чіпка коней, їде в Гетьманське. Не поганяє, – жене коней; не везуть вони – мчать, – та прямісінько до Пороха в двір (Панас Мирний); Не озираючись, гнав і гнав Ходжієв коня. Шайтан справді нісся, мов стріла (О. Донченко); // що, розм. Вести машину на великій швидкості. Всі ми рідні й рівні, творим день кругом, і шофер білявий, що жене машину, і поет смуглявий за своїм столом (В. Сосюра). 3. розм. Швидко бігти, їхати, мчати. А Заяць [заєць] жене, що має сили (І. Франко); Добре вигодовані коні гнали з усієї сили і бігли довго (Б. Грінченко); Погоня звернула з дороги і гнала цілиною (Ю. Смолич). 4. розм. Швидко, інтенсивно рости. І що рік мені прибуде, то мати гірш мною вбивається, а я таки гоню, мов верба лугова (Марко Вовчок); [Романюк:] Дощі пройшли великі, і бур'яни женуть, неначе щоночі їх чорти сіють (О. Корнійчук); // безос. Сприяти інтенсивному росту. І от прийшла весна 1907 року. Цвітом залило вишні за хатою, на кленах гнало свіже листя (С. Скляренко); // що. Збільшувати кількість чого-небудь, сприяти виробленню чогось. Улітку .. соковитий корм молоко гонить (К. Гордієнко). 5. кого. Примушувати йти геть, залишати що-небудь; проганяти, виганяти. Караульні так і женуть її від холодної. Піде, сердешна, додому, за слізоньками й світу не бачить (Г. Квітка-Основ'яненко); Пріська побачила, що її женуть з хати (Панас Мирний); * Образно. Він гнав від себе зловісні думки, але вони настирливо поверталися до нього (Л. Дмитерко). 6. що. Добувати що-небудь розкладанням речовини на складові частини за допомогою нагрівання, кип'ятіння і т. ін. Та все-таки горілку гнав він [пан], І кожну гінку [пайку] розділяв На кожний нумер [господарство] у селі .. Сплати чи відроби той дар (І. Франко); – Я з батьком на заводі працюю, біля холодильника. З нафти в нас гас і бензин гонять (О. Донченко). 7. кого. Переслідувати, цькувати звіра. Кілька разів гонили його [Лиса Микиту] стрільці, травили його Псами (І. Франко); Поїхав [князь Мстислав] на лови, гнав оленя, розпалився, потім напивсь холодної води з джерела, – і вже ніякі трави, ніякі врачувателі [цілителі] не помогли (П. Загребельний). (1) Гна́ти рядо́к – обробляти городину, посіяну або посаджену рядками (кукурудзу, картоплю, буряки і т. ін.). – Тоді на тобі один рядок [буряків], бо ти два не годна гнати... – і дав [Андрій] Химі один рядок (Я. Качура). ◇ (2) Гна́ти го́ном: а) (безос.) швидко рости, змінюватися. Далі пішло так: бурячки росли, а бур'яни гнало. Гоном гнало (Остап Вишня); б) переміщати кого-небудь пішки, без допомоги транспорту. – Ватагами набирали нас свої ж отакі земляки у Каховці, гоном гнали в степи, завдаючи в неволю (О. Гончар); (3) Гна́ти (прова́дити) / погна́ти (провести́) химе́ри (химоро́ди) – говорити або вигадувати нісенітниці, дурниці. Я її раз поспитала на самоті: – У тебе єсть щось важке на серці? Скажи мені. – Тепер, – каже, – піст, дак чого ж химороди гнати! (Ганна Барвінок); – Не слухайте, се він перепивсь, та сп'яну химери погнав (Г. Квітка-Основ'яненко); – Такі слова і кожна темна баба, і кожен злий чоловік скаже, а тобі, чоловікові письменному, розумному і доброму – тобі такі химери провадити і сором і гріх (Ганна Барвінок); Катулле бідний, вже химери гнать годі, бо те, що втратив ти, пропало навіки! (М. Зеров); Нести́ (верну́ти, гони́ти і т. ін.) ахіне́ю див. нести́; (4) Хоч вовкі́в (соба́к, псів) гони́ (ганя́й) – дуже холодно. Ішов з сіней холод: у хаті хоч вовків гони! (Панас Мирний); Один [фін] каже: “Ну й холодно ж у нашому бліндажі, хоч собак гони. Давай оцю сосонку звалимо та натопимо” (Григорій Тютюнник).