гнилий[гнили́й]

гнили́й - а , - е . 1》 Зруйнований або зіпсований гниттям; який гниє, розкладається. || Застояний, затхлий, несвіжий (про воду, водойми). 2》 Сповнений вологи; дощовий, туманний (про клімат, погоду). 3》 перен. Порочний у якомусь аспекті.

ГНИЛИ́Й, а́, е́. 1. Зруйнований або зіпсований гниттям; який гниє, розкладається. В хаті було повно барлогу.., стояв якийсь чад од махорки, од гнилої соломи (І. Нечуй-Левицький); [Погода:] Сидите на гнилому паркані і квокчете, а думаєте, що піднялись у небо (О. Корнійчук); * Образно. Нехай жодне слово гниле не виходить із уст ваших, але тільки таке, що добре на потрібне збудування, щоб воно подало благодать тим, хто чує (Біблія. Пер. І. Огієнка); // Застояний, затхлий, несвіжий (про воду, водойму). Тоді і озеро не таке, як тепер, гниле та миршаве, а глибоке та водяне було (Панас Мирний); Гнила річка Катунь обмиває передмістя (А. Шиян). 2. Сповнений вологи; дощовий, туманний (про клімат, погоду). А тут ще й зима у нас гнила, на Водохреща дощ ішов, та й тепер невідь що таке, вітер такий, що голову зриває (Леся Українка); Осінь була гнила й нездорова (О. Ільченко). 3. перен. Порочний у якомусь відношенні. Та й задумав Павлюк знову Бить шляхту гнилую (з думи); – Як я ненавиджу цих гнилих добродіїв з козацькими вусами й заячою душею! – нервово метнувся на стільці Плужник (Б. Антоненко-Давидович).