гнути[гну́ти]

гну́ти гну, гнеш, недок. 1》 перех. Надавати чому-небудь зігнутої, дугоподібної форми; згинати. || Виготовляти що-небудь згинанням. || Нахиляти, нагинати верхню частину чого-небудь. || перен. Підкоряти собі, своїй волі. 2》 куди , до чого , неперех. , перен. , розм. Спрямовувати розмову, дію і т. ін. до певної мети. || Правити завелику ціну.

ГНУ́ТИ, гну, гнеш, недок. 1. кого, що. Надавати чому-небудь зігнутої, дугоподібної форми; згинати. Залізо б'ють і гнуть прекрасну мідь В горбатих м'язах руки чоловіка (М. Бажан); // Виготовляти що-небудь згинанням. Макара Макаровича Улянка зустріла біля парні, де гнули обіддя для коліс (О. Донченко); Золотарі роблять, як і робили, своє діло – гнуть луки, майструють сідла, кують чи позолочують кузнь (Д. Міщенко); // Нахиляти, нагинати кого-, що-небудь. Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива, Додолу верби гне високі, Горами хвилю підійма (Т. Шевченко); Денис стиснув старого за поперек і почав його гнути (Григорій Тютюнник); Розкішні високі дерева зеленіли після дощу широким листям, великі плоди гнули стебла до землі (В. Малик); Сторожа підскочила до тітки, вхопила її за плечі, стала гнути донизу, намагаючись поставити її на коліна (А. Дімаров); // перен. Підкоряти собі, своїй волі. [Возний:] Всякий, хто вище, то нижчого гне, – Дужий безсильного давить і жме (І. Котляревський); Ми ніколи не зласкавимо сих людей. Що нижче хилитимемося, то дужче нас гнутимуть (Ю. Мушкетик). 2. куди, до чого, перен., розм. Спрямовувати розмову, дію і т. ін. до певної мети. – Нехай мене суха ялиця поб'є, коли я розумію, до чого ти гнеш (І. Франко); Ганна була задоволена, що Кузь нарешті розібрався, куди гнув Лантух (М. Руденко); // Правити велику ціну. Гне, як дурень за батька (Сл. Гр.); Жидок .. гне таку ціну, аж сумно слухать (І. Нечуй-Левицький). ◇ Біда́ (го́ре) гне (пригина́є) / пригне́ [до [са́мої] землі́] див. біда́1; Вести́ (гну́ти) своє́ (своє́ї) див. вести́; (1) Гну́ти банди́гу, рідко – говорити нісенітниці, дурниці. – Як можна садити зварену бараболю і сіяти вже зварене жито! Хіба з того щось вродить? Не гни мені бандиги (з казки); (2) Гну́ти горба́ (горб, стан) – працювати тяжко, з великим напруженням. Між багатирками й такі часом бувають .. Виросте в розкоші та в достатках; само ніколи не гнуло свого стану, не кололо білих рук.., – все те наймички... (Панас Мирний); Він гне натрудженого горба, В поту сорочка; жарко (А. Малишко); Років зо два ми гнули горб із ранку до ночі, та незабаром я вже урочисто відкривав мій гараж (з газ.); (3) Гну́ти (де́рти, задира́ти) / загну́ти (заде́рти) ки́рпу (но́са, ніс) перед ким і без дод. – гордовито триматися, бути чванливим, гонористим; зазнаватися. – Сміється з мене всякий біс, – Жаліється Осел, – усякая скотина Дере передо мною ніс (Л. Глібов); Ще й кирпу гне.., мов їй гірше тепер, ніж тоді, як нужу годувала!.. (Панас Мирний); – Черкни нам, Ванюшко. Не задирай носа, не гни кирпу (В. Логвиненко); По селі гомоніли про Зінька. Казали, що якийсь молокосос половиною села хоче правити, кирпу дере, старших ображає (В. Кучер); (4) Гну́ти (плести́) / загну́ти харама́на (харама́ни) кому – вигадувати що-небудь, дурити, обманювати когось. Злізають живо старости, ведуть Трохима із собою і стали харамани плести перед багатим Лободою! (С. Руданський); Аж ту [тут] пан... – Так і так, панове громада, важна справа .. я тепер такий самий хлоп, як і ви. Знаєте, цісар порівняв нас усіх, тепер нема вже панів... – Ну, просто сказавши, почав нам гнути харамана (І. Франко); – Розуміється, ви не хочете виявити мені добровільно всю правду, хочете загнути мені харамана і в душі смієтеся з мене (І. Франко); (5) Гну́ти (згина́ти) колі́на перед ким – виражати покірність, запобігати перед ким-небудь, підлещуватися до когось. Як гордий соняшник, самого сонця син, Лише до нього вид обертає квітущий, Так ти, обернений до майбуття годин, Ніде й ні перед ким не гнеш своїх колін і знаєш: вічний ти, а все скороминуще (М. Рильський); Це ж він [Каменяр] навчав тебе коліна не гнуть, Народе мій (Л. Забашта); (6) Гну́ти (згина́ти, скру́чувати) / зігну́ти (скрути́ти) в дугу́ (в три дуги́, в три поги́белі) кого: а) суворістю, утисками примушувати скорятися, бути покірним; пригноблювати, придушувати. В дугу усякого він [магнат] гнув, Аж поки то якась Зозуля Його із міста не зіпхнула (Панас Мирний); – А отих хлопів та українських ходачкових дворян ми скрутимо в три погибелі (І. Нечуй-Левицький); б) мучити, змучувати, виснажувати кого-небудь. Страшна війна, сухоти скрутили солдата в три погибелі (із журн.); (7) Гну́ти (згина́ти) спи́ну (ши́ю, карк, хребе́т, хребта́ і т. ін.) на кого і без дод.: а) працювати тяжко, з великим напруженням. Грішні душі, просте бидло Гнуло в праці карк свавільний, А канчук гуляв свобідно, Лад піддержував суспільний (І. Франко); Винороби, що згинати В полі мусили хребти, На щорічне графське свято Хоч-не-хоч, а мали йти (Л. Первомайський); Сокало неохоче віддав перепустку Йванові. Йому б отаку!.. Попросити по-людському .. Ні, не дають .. Недаремно ж [Іван] на німців гнув спину. Жаль, не провалили черпаком отим голову. Зрадник! (А. Дімаров); – Не можна далі жити отак! – говорила літня селянка-біднячка, яка все життя гнула спину на поміщицькій землі (з газ.); б) (перев. перед ким – чим) виявляти покірність, запобігати, підлещуватися.…