годувати[годува́ти]

годува́ти - у ю, - у єш, недок. , перех. 1》 Давати кому-небудь їжу. || Давати корм тваринам, птахам і т. ін. || Давати дитині грудь. 2》 Утримувати кого-небудь. 3》 перен. Бути джерелом засобів до існування.

ГОДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., кого. 1. Давати кому-небудь їжу. Годують нас дуже добре, смачне все і свіже і гарно подане (М. Коцюбинський); Знедолена ходила [Катерина] між людьми, під тином в Старосіллі ночувала і, змоченим гарячими слізьми, черствим шматком Івася годувала (І. Гончаренко); * Образно. Сава не шкодуючи годував паровоз дровами (О. Донченко); // Давати корм тваринам. – Чим же ти свого коня будеш годувати? – спитав дід. – Сіном, вівсом (Панас Мирний); Біля крайньої хати у дворі баба годувала курей, примовляючи: “тютіньки, тю-тю-тю, тютіньки, тю-тю-тю” (В. Нестайко); // Давати дитині груди. Реджеп .. виразно глянув на дружину, що саме, відвернувшись, годувала немовля (В. Малик); Закривши хусткою груди, вона почала годувати дитину (В. Кучер). 2. Забезпечувати їжею, утримувати кого-небудь. Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує. Чи ж ви не багато вартніші за них? (Біблія. Пер. І. Огієнка); Треба мені заробляти, треба своїх діток годувати (Марко Вовчок); У княжій дружині його [Тура] одягали, годували (С. Скляренко). 3. перен. Бути джерелом засобів до існування. Не стало .. розкішних кущів [винограду], з якими зв'язано стільки спогадів, які годували його життя ціле.., не стало шматка хліба... (М. Коцюбинський); Хоч яка дорога цвинтарна земля, та годує вона тільки гробаря (М. Стельмах). ◇ Баглаї́ би́ти (годува́ти) див. би́ти; (1) Годува́ти бе́бехами (буханця́ми) кого і без дод. – бити кого-небудь. Хома подумав, що ще трохи його товкмачив, прийнявсь лежачого шкварити... знай його бебехами годує (Г. Квітка-Основ'яненко); – Оце діждався діточок на старість... Не хлібом, а бебехами годують (Григорій Тютюнник); (2) Годува́ти / нагодува́ти гарбуза́ми (рідше гарбузо́м) кого, жарт. – відмовляти тому, хто сватається. – У нас не попадайсь, зараз провчимо, а найбільше тих, що добрих людей замість рушників та годують гарбузами (Г. Квітка-Основ'яненко); Дівчині вже вісімнадцять минуло, а вона й досі женихів гарбузами годує (М. Стельмах); [Бабуся:] А про сватів – що і казати? Лізли, як мухи, до нашої хати! Батько, було, їх звичайно вшанує, мати смачним гарбузом нагодує (Я. Щоголів); (3) Годува́ти зли́днів (зли́дні) – жити в нужді, в бідності. [Кіндрат Антонович:] Я цілий вік трудився .. увесь вік злиднів годував, недоїдав, недопивав (М. Кропивницький); Колись отак стояв Павло із Степаном Кучером, таким же бідаком, що не схотів годувати злиднів і втік десь на Кривий Ріг (Д. Прилюк); (4) Годува́ти з ло́жечки кого, ірон. – надмірно опікати кого-небудь, піклуватися про когось. Перш за все хоче [Семен] рішуче відкинути ті наклепи, які тут зводилися на “клуб інтелектуалів”... Вони дорослі люди, і годі вже годувати їх з ложечки (Ю. Бедзик); (5) Годува́ти ляща́ми кого – завдавати ударів рукою; бити по обличчю кого-небудь, караючи за провину. Дяк за кожний вияв сваволі годував його .. важкими лящами (О. Іваненко); Не такий я єсть чоловік, щоб хто мене лящами годував (М. Лукаш, пер. з тв. М. Сервантеса); (6) Годува́ти обіця́нками (жда́никами, пожда́никами) кого і без дод. – неодноразово обіцяти кому-небудь зробити щось, але не виконувати обіцяного. – Хіба ти не бачиш, що вони щодня швендяють до мене .. Все підождіть та підождіть [грошей] – пожданиками годують (Панас Мирний); [Макар:] Ти й досі годуєш мене жданиками: жди та пожди (М. Кропивницький); Минули не то два тижні, ба й місяць, і два, а грошей не вертають; він править, а його обіцянками годують (М. Лукаш, пер. з тв. Д. Боккаччо); (7) Годува́ти / погодува́ти штурханця́ми кого – бити кого-небудь різкими короткими ударами. Зоньку годували штурханцями по кутках (Леся Українка); Старший школяр відібрав у нього рогатку, погодував добре штурханцями й відпустив, пригрозивши, що розкаже директорові школи (з газ.); (8) Годува́ти ра́ків – бути утопленим; утопитися. – Десь тепер наш котигорошок з турком бесідує, – обізвалась Соломія. – Як не годує раків дунайських, – кинув Остап (М. Коцюбинський); Нема його, не буде, амінь йому, пішов на дно раків годувати! (О. Гончар); (9) Годува́ти (рідко відгодо́вувати) во́ші (во́шей, бліх, ну́жу, блощи́ці і т. ін.): а) жити дуже бідно, злидарювати. Ще й кирпу гне... мов їй гірше тепер, ніж тоді, як нужу годувала!.. (Панас Мирний); Годуючи бліх по татарських хуторах, самотуж тягаючи плуга на будуванні залізниці.., він мав змогу спостерігати за всіма готуваннями, що велися на перешийку (О. Гончар); б) перебувати в поганих побутових умовах. Будеш же ти воші годувати. Рано й вечір жінку споминати (П. Чубинський); – А потім ще йди, значить, і воюй за пана, іди, значить, воші в окопах годуй (Ю. Яновський); – Будуть чи не буде коней – промовчу про вас, а, боронь Боже, попадуся з ними – підете у тюрягу казенні блощиці годувати (М. Стельмах); – Гречку возив на тік, та й напоумило мене курям кілька снопиків прихопити. Ну, от і прихопив – уже три неділі вошей тут [у в'язниці] відгодовую (Ю.…