годі
Дані Атласу
Значення
сл., розм. 1. Досить, вистачить. На сей раз годі, ніколи, вибачайте (Шевч., VI, 1957, 204); — Гнобили нас. — Годі! Смерть буржуям! (Головко, 1, 1957, 66). ◊ Та й го́ді — і тільк...
Морфологія
прислівник · 1 форма · VESUM
| Форма | Позначка |
|---|---|
| годі |
Написання і вимова
- Правопис
- го́ді присудкове слово незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
- Голоскевич, 1929
- Го́ді, присл. Правописний словник Голоскевича (1929)
Синоніми та антоніми
Фразеологізми та сталі вирази
ли́хо та й го́ді
Уживається для вираження досади, жалю, незадоволення тощо; погано, неприємно і т. ін. Ніяк не розбере, що йому товкуєш (пояснюєш). Лихо та й годі! (Г. Квітка-Основ’яненко); Мені не спалося; лихо та й годі дожидатись було! (Марко Вовчок).
Фразеологічний словник української мовита й го́ді
1. Уживається для підтвердження вичерпності сказаного; та й усе, більше нічого. Встануть сердеги працювати, Корови підуть по діброві, Дівчата вийдуть воду брать, І сонце гляне — рай та й годі! (Т. Шевченко); Горе тепер, Олю, та й годі (В. Винниченко); Робота їхня й справді Лукію зацікавлює — майстри та й годі! (О. Гончар). 2. Уживається для вираження посиленого, збільшеного відтінку обмеження; і тільки. — Та оцей Ломицький, .. він не дуже любить бали і, здається, й танцює тільки кадриль, та й годі,— сказала Маруся (І. Нечуй-Левицький); — Що ми? Хіба ми люди? Обличчя носимо людське та й годі, а душу і серце в хмелі потопили (Панас Мирний); Дівчини він майже не знає. Якось випадково, років зо два тому, зустрічав її в економії та й годі (М. Стельмах).
Фразеологічний словник української мовиЛітературні засвідчення
— Яянинові годі допомогти, — скрушно мовив дідок.
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: dmklinger