головний[головни́й]

головни́й -а, -е. 1》 Прикм. до голова 1). 2》 Який рухається попереду чого-небудь; передній. 3》 Найважливіший, основний, суттєвий. || у знач. ім. головне, -ного, с. Головна тональність муз. — а) тональність, у якій викладається і зазвичай закінчується музика будь-якої п'єси; б) тональність, від якої відбувається відхилення, тобто тимчасовий перехід в іншу (побічну) тональність. Головне підприємство — компанія, яка володіє контрольним пакетом акцій. Головне речення грам. — основне речення, яке має при собі залежні підрядні речення. Головний бухгалтер — керівник бухгалтерії. Головний рахунок фін. — рахунок синтетичного обліку, передбачений планом рахунків бухгалтерського обліку. Головний розпорядник кредитів — державний орган та його керівники, яким надане головне право розпоряджатися бюджетними асигнуваннями. Головні колії зал. — колії перегонів, а також колії станцій, що є безпосереднім продовженням колій суміжних. Головні ступені муз. — перший, четвертий і п'ятий ступені ладу (тобто тоніка, субдомінанта і домінанта). Головні тризвуки муз. — тризвуки, що побудовані на I, IV, V ступенях мажору і мінору. 4》 у знач. вставн. сл. головне. Уживається для вираження ставлення до висловлюваної думки або для вираження певної оцінки висловлюваного. Головним чином — переважно, в основному, головно. 5》 Який перебуває в центрі чого-небудь або є центром чогось; центральний. 6》 Який очолює що-небудь; старший над ким-небудь. || у знач. ім. головний, -ного, ч., розм. Той, хто очолює що-небудь.

ГОЛОВНИ́Й, а́, е́. 1. Прикм. до голова́ 1. Яків відчув, як поступово в нього затихає головний біль (А. Шиян); // Признач. для голови. Заслала [мати] простинею, .. положила дві головні подушечки зверху (Панас Мирний); Там, з-за скелі, на один мент мигнула червона головна пов'язка і зникла (М. Коцюбинський). 2. Який рухається попереду чого-небудь; передній. І згадав він по дорозі, Що у головнім обозі Там у нього бранців много (І. Франко); Він наказав усім чотирьом гарматам цілитися в головний танк (Л. Первомайський). 3. Найважливіший, основний, суттєвий. Головне місце на возі займала залізна бочка (М. Коцюбинський); Мартоха навіть не раз спихала головну роботу на старших дочок (Леся Українка); Іван Іванович полював на .. барсука [борсука], білку та іншу тайгову дичину .. Але головною пристрастю було полювання на тигрів (О. Довженко); // у знач. ім. головне́, но́го, с. Те, що становить основу, суть чого-небудь. Як це часто буває в момент крайнього горя, її думки хапалися за стороннє, щоб забути головне (О. Гончар); Усі чекали головного: коли перед вічем стане зможений варязький князь (І. Білик). 4. у знач. вставн. сл. головне́. Уживається для вираження ставлення до висловлюваної думки або для оцінки висловленого. [Психіатр:] Головне, не треба читати на ніч. Тоді, сподіваюсь, і безсоння мине (Леся Українка); Люблять мене чи не люблять – це справа другорядна, головне, не мати мук сумління (Валерій Шевчук). 5. Який перебуває в центрі чого-небудь або є центром чогось; центральний. З бічних вулиць і завулків все виїздили на головну вулицю нові грузовики (В. Кучер); Від головної пристані і десь аж до плавнів снує понад водою розтривожений людський мурашник (О. Гончар); Страйк на головних підприємствах фірми нічого не дав (В. Чемерис). 6. Який очолює що-небудь; старший над ким-небудь. До головного інженера ставився [Каринський], як старанний учень до вчителя (Ю. Шовкопляс); Так і пропрацював Микола Андрійович тимчасово виконуючим обов'язки головного редактора аж цілих шість років (В. Чемерис); // у знач. ім. головни́й, но́го, ч., розм. Той, хто очолює що-небудь; керівник. Я сьогодні дзвонив у редакцію. Головного не було, десь у командировці (В. Кучер); Дзвонить телефон, Голобородько піднімає трубку: – Голобородько! Заступник головного (В. Яворівський).