голос[го́лос]

го́лос -у, ч. 1》 Сукупність різних стосовно висоти, сили і тембру звуків, що їх видає людина (або тварина, яка дихає легенями) за допомогою голосового апарата. 2》 перен. Звуки, що утворюються деякими неживими предметами або характерні для них. 3》 Звучання голосових зв'язок як матеріал вокального мистецтва. Спів а цький г о лос — сукупність звуків, що виникають внаслідок коливань голосових зв'язок людини і дії резонаторів. 4》 Одна з кількох мелодій музичного твору; партія у вокальному ансамблі. || Мелодія, мотив. 5》 Окрема нотна партія будь-якого інструмента, оркестрового, хорового або ансамблевого твору. 6》 чого і який , перен. Поклик, веління якого-небудь внутрішнього почуття, інстинкту, переконання. 7》 Про думку, висловлювання, міркування. 8》 Право висловлювати свою думку під час вирішення державних або громадських справ. || Зовнішній вияв цієї думки.

ГО́ЛОС, у, ч. 1. Сукупність різних щодо висоти, сили й тембру звуків, які видає за допомогою голосового апарату людина, а також тварина, що дихає легенями. Наострю [нагострю] слух твій, щоб, як окликнуся, Ти чув мій голос, наче грім із хмар (І. Франко); Він гримнув на жінку злим, здушеним, хриплим голосом (М. Коцюбинський); Цікаво, що в самців безхвостих земноводних є голос, який служить їм для прикликання самки (з навч. літ.). 2. перен. Звуки, які утворюють деякі предмети, характерні для них. Батько .. взяв свій невеличкий .. молоток у руки і кільканадцять разів ударив .. Пішов голос по всьому присілку – знак, що в кузні починається робота (І. Франко); Вже чулися вибухи ручних гранат, а крізь верескливе торохкотіння польських кулеметів Шоша проривався басовий голос наших максимок (Ю. Смолич); Колесо котить себе, Голос у колеса довгий (М. Вінграновський). 3. Звучання голосових зв'язок як матеріал вокального мистецтва. У діда голос був дуже гарний: і не тенор, і не баритон, а ніби все разом (з переказу); Осталась в пам'ятку моєму Ічня [містечко] ще своїми піснями та напрочуд хорошими голосами (С. Васильченко); Тисячі спiвають, не маючи нi виробленого голосу, нi музичного слуху (Р. Андріяшик). 4. Одна з кількох мелодій музичного твору; партія у вокальному ансамблі. [Карпо:] Мугикаючи, іноді й пісню складу, і голоса до неї виведу, і слова підладнаю (М. Кропивницький); Народний гуртовий виклад пісні “Ой половина та й саду цвіте” має три голоси (з наук. літ.); // заст. Мелодія, мотив. Це справжні невеличкі романси, тілько до них недостає [не вистачає] голосу (Панас Мирний); [Степан Демидович:] Гарна пісня, тільки якби веселіша на голос (В. Самійленко). 5. чого і з означ., перен. Поклик, веління якого-небудь внутрішнього почуття, інстинкту, переконання. Тихо, аж шумить в ухах. Здається, шепоче таємний голос думки (С. Васильченко); Скажи він їй слово – і вона б кинула все, вона б не послухала нікого, крім голосу свого серця, і пішла б за ним, куди завгодно (О. Іваненко); * У порівн. І шумлять, і дзвенять .. пісні над невпинною течією Дніпра-Славути, як голос правди і слави... (М. Рильський). 6. Думка, висловлювання, міркування. Нехай мій голос буде просто “голосом з народу”, – на більше значення я не важу (Леся Українка); Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття, І голос твій нам душі окриля (В. Симоненко); Ніхто, кохана, в світі б не зумів Мій голос вільний закувать в кайдани (Д. Паламарчук, пер. з тв. В. Шекспіра). 7. Право висловлювати свою думку при вирішенні державних або громадських справ. – Я чоловік значний на селі і в громаді маю великий голос (С. Васильченко); [Чирва:] Не дам [хліба] на одробіток, бо самого обікрали... Голосу позбавили... (І. Микитенко); // Вияв цього права при голосуванні. Голоси поділилися майже нарівно: на сім голосів тільки й переважили ті, що були “за” (А. Головко); Тридцять п'ять тисяч громадян зголосилося в штаби опозиції добровольцями – вартувати на виборчих дільницях у ніч підрахунку голосів (О. Забужко). (1) Альто́вий го́лос – те саме, що альт 1. Невеличкі школярі .. почали співати чудовими альтовими голосами (І. Нечуй-Левицький); Так, говорила тим самим трохи альтовим голосом, що мов шовком оповивав мою душу (О. Кобилянська); Вести́ го́лос (го́лосом) див. вести́; Віддава́ти / відда́ти го́лос див. віддава́ти; (2) Глибо́кий го́лос – низький голос, що йде зсередини грудей. – Ввійди, – почувся .. глибокий голос, мов з-під землі (І. Франко); І от прибій ущух, і залунав Глибокий голос мужнім неспокоєм (М. Рильський); Вона співала романси, співала гнучким і глибоким голосом, співала про любов (В. Домонтович); (3) Го́лос порва́вся – перестав звучати. “Діду, гов!” – кричу я на ввесь голос. І мій дзвінкий голос пішов луною понад Дністром, понад очеретами, десь далеко вдарився об кручу, задзвенів і порвався (І. Нечуй-Левицький); “Добий мене, дай згинути одразу!” Ох, як сей поклик з серця поривався, та знала я, що тим завдам уразу, і змовкла я, і голос мій порвався, і заніміло серце (Леся Українка); (4) Горта́нний (горлови́й) го́лос – низький голос, крик. – І пан Прушинський тут! – закричали дзвінкими, але не дуже тонкими, горловими голосами старі панни (І. Нечуй-Левицький); У неї був глибокий гортанний голос, низьке контральто. – Кармен тобі в опері співати, – не раз сміялися товариші (В. Собко); (5) Гробови́й го́лос – дуже глухий, низький голос. Хіба не сміялися студенти, коли цей останній [професор Черкавський] починав читати страшним гробовим голосом з старих, обтріпаних зошитів (П. Колесник); (6) Го́лос зрива́ється / зірва́вся: а) голос раптово переривається від надмірного напруження або хвилювання. Голос Розенберга тремтів і зривався (Ю. Шовкопляс); Скрегнув розлючений голос, як залізо об камінь, і раптом зірвався (М. Коцюбинський); б) голос раптово переходить на інший тон. Голос його тремтів і зривався на високі ноти (І. Кириленко); в) ставати дорослим, грубішим, підлягати мутації.…