голуб[го́луб]

го́луб -а, ч. 1》 Птах ряду голубоподібних із різнобарвним пір'ям та великим волом. 2》 розм. Пестливе називання чоловіка ( перев. у звертанні). 3》 заст. Прикраса з паперу, воску або інших матеріалів, що має вигляд такої птиці. || Виріб із тіста у вигляді такої птиці.

ГО́ЛУБ, а, ч. 1. Птах родини голубових із різнобарвним пір'ям та великим волом. По подвір'ю вітер грає, Голуб голуба ганяє (Л. Глібов); Біля голубника хтось із хлопців возився з голубами (А. Головко); Через дорогу в ліску заворкотав дикий голуб (М. Стельмах); * У порівн. Вони справді – як ті голуби: де одно, там і друге (Панас Мирний). 2. розм. Пестливе називання юнака, чоловіка (перев. при звертанні). [Одарка:] Ти, певно, втомився, мій голубе? Ходи в хату, спочинеш... (М. Кропивницький); [Романюк:] Дивись, голубе, щоб все було культурно (О. Корнійчук); – Прощай, мій Грицю, мій сизокрилий голубе, мій ясночолий місяцю... (Василь Шевчук). 3. заст. Прикраса з паперу, воску або інших матеріалів, що має вигляд такої птиці. Перед образами висіли на шовковинках голуби, зроблені теж із шпалерів (Г. Квітка-Основ'яненко); Паперові голуби, підвішені до сволока, порозпускали пишні хвости, але не могли злетіти (Б. Харчук); // Виріб із тіста у вигляді такої птиці. Одні руки скручували зубчасті качалки в шишки, другі ліпили голуби, треті наліплювали з чорнушки очі (І. Нечуй-Левицький). Ганя́ти голубі́в див. ганя́ти; (1) Го́луб ми́ру – зображення білого голуба як символу миру. Голуби миру з'явилися в усіх куточках мартенівського цеху (В. Собко); (2) Пошто́вий го́луб – голуб, спеціально натренований для пересилання листів, несення поштової служби. Були в римлян також спеціальні породи поштових голубів (з наук.-попул. літ.). ◇ (3) Як го́луб (голу́бка), зі сл. сивий – зовсім, повністю. Гриць уже сивий як голуб був, а все ходив у Крим (Марко Вовчок); Довгий час пан бунчуковий жив удівцем і нарешті взяв шлюб удруге. Сивий як голуб, він упадав біля жінки (М. Лазорський); Перед очима ненька. Некваплива, сумовита, вся сива як голубка (Ю. Збанацький).