горобець[горобе́ць]

горобе́ць -бц я , ч. Маленький сірий птах, який живе перев. поблизу житла людини. Водян и й гороб е ць — те саме, що ол я пка.

ГОРОБЕ́ЦЬ, бця́, ч. Маленький сірий птах родини горобцевих, який живе перев. поблизу житла людини. Горобці стрибали по тинах, по оселях, осідали на землю, цвірінькали кругом зеленого саду (Панас Мирний); Під вікнами бились і цвірінькали горобці (М. Коцюбинський); Восени й горобець – багатій (І. Муратов); * У порівн. Дітвора так і сипнула в сад. Обступили стару, як горобці горобину, а стара обділя їх (Марко Вовчок). Де́рти (дра́ти) горобці́в (ла́стівок, соро́к і т. ін.) <�Де́рти (дра́ти) гні́зда (я́йця)> див. де́рти. ◇ (1) Горобці́ цвірі́нькають у голові́ у кого, кому, чиїй – хто-небудь легковажний, несерйозний або розумово обмежений. – Тобі, чоловіче, на старість горобці в голові цвірінькають. Де то видано, де то чувано, аби зернина вміла говорити! (з казки); – А хто се на сполох б'є? – питаю. – Та один наш дурник. Не їсть, не п'є, а гатить у бовкало. Горобці в голові цвірінькають (В. Дрозд); Дава́ти горобця́м ду́лі див. дава́ти; (2) І горобе́ць у ро́ті не насліди́в у кого – хто-небудь дуже голодний, зовсім нічого не їв. О. Василь .. щохвилини [повторював]: – Люди добрі! .. дайте мені чистий спокій. Бо ви .. [їли], .. а у мене ще й горобець у роті не наслідив (Г. Хоткевич); Сміши́ти люде́й (ірон. горобці́в) див. сміши́ти; [Старі́й] жа́бі (горобце́ві, горобцю́) по колі́на див. колі́но; (3) Стрі́ляний (стари́й) горобе́ць (вовк) – досвідчена, бувала людина, яку важко перехитрити, обдурити. Даг виявився стріляним вовком, вмілим політиком, освіченим (Л. Дмитерко); Абдулаєв був старий вовк, він знав – “язика” взяти нелегко (Григорій Тютюнник); – Сам біс десь не злякає мене, – стріляний я вже горобець (М. Стельмах); – Не води мене за ніс, Федю. Я старий горобець (П. Загребельний); Стріля́ти (би́ти) з гарма́т по горобця́х див. стріля́ти; (4) Щоб тебе́ (його́, вас і т. ін.) горобці́ подзьо́бали, ірон. – уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь або захоплення чи здивування (перев. з жартівливим відтінком). – А куди пішов, попелястий [віл]! – гукнув старий, беручи ґерлиґу. – Вертай назад, щоб тебе горобці подзьобали! (М. Лазорський); Як ведмі́дь за горобця́ми див. ведмі́дь; (5) Як у горобця́ (у комара́) у кого, зі сл. сила – дуже мало. Хіть, як у вола, а сила, як у комара (прислів'я); В Оникія було сили, як у комара (І. Нечуй-Левицький); – Як він там молотом грюкатиме, коли в нього сили як у горобця? (Григорій Тютюнник).