горіти[горі́ти]

горі́ти -рю, -риш, недок. 1》 Піддаватися дії вогню, знищуватися вогнем, гинути у вогні. 2》 Давати або випромінювати світло; світитися. 3》 перен. Бути в жару, відчувати жар (перев. від хвороби). 4》 перен. Червоніти від припливу крові; ставати гарячим. 5》 звичайно чим, перен. Пройматися сильним почуттям, пристрасно захоплюватися якоюсь справою, віддаватися чому-небудь. || Виражати сильне почуття, захоплення чимось, напруження думки. 6》 Сяяти яскравим блиском або вирізнятися яскравими фарбами, кольорами. || Блищати (про очі, які виражають сильне почуття, захоплення чимось, напружену думку). 7》 Пересихати на стеблі. 8》 Псуватися, нагріваючись від злежування за доступу кисню; пріти, гнити. 9》 на кому, розм. Швидко зношуватися, рватися. 10》 перен., розм. Зазнавати невдачі в якій-небудь справі. || Не виконуватися, не здійснюватися. || фам. Бути виявленим, викритим у чому-небудь. || Бути під загрозою зриву, провалюватися (звичайно внаслідок недогляду строку).

ГОРІ́ТИ, рю́, ри́ш, недок. 1. Піддаватися дії вогню; знищуватися вогнем, гинути у вогні. Без підпалу і дрова не горять (прислів'я); Інтендант .. мовчки показував на Дунай, де горіли плавні (В. Кучер); Затривожилась біднота, почала палити взятий у маєтку мотлох, закопувала усе, що не могло горіти... (К. Гриб); * У порівн. Уся та уличка на сонці червоніє, неначе горить (І. Нечуй-Левицький). 2. Давати або випромінювати світло; світитися. Вони тепер всі сплять повалом, Уже огні їх не горять (І. Котляревський); Далеко на Дніпрі горів сигнальний ліхтар (Ю. Яновський); Він лежить на гарячій печі і дивиться, як горить лампада і мерехтять образи під королівськими рушниками (І. Багряний). 3. перен. Бути в жару, відчувати жар (перев. унаслідок хвороби). Голова горить .. і тіло болить (Марко Вовчок); Другого ж дня вона занедужала. Стала горіти, все тіло болить (Б. Грінченко); Олечка горіла, лоб і руки були такими гарячими, що холодні компреси не допомагали (А. Хижняк). 4. перен. Червоніти від приливу крові; ставати гарячим. Вадимові кров почала горіти на щоках і лобі (В. Винниченко). 5. чим, перен. Пройматися сильним почуттям, пристрасно захоплюватися якоюсь справою, думкою, віддаватися чому-небудь. Над цією скринькою людина трудилася, певно, не один тиждень, і не просто майструвала, а горіла натхненням (І. Волошин); Нема глушини для того, хто мислить, хто має чим горіти, хто повсякчас носить у собі невщухаючий внутрішній світ! (О. Гончар); Я горів бажанням пробитися на широкий шлях театральної творчості (з мемуарної літ.); // Виражати сильне почуття, захоплення чимось, напруження думки. Широке, розрум'янене обличчя Варивона горіло захватом і силою (М. Стельмах); Очі, сірі, сховані в пухкі водянисті мішечки, лукаво мінилися, горіли завзяттям (Ю. Збанацький). 6. Сяяти яскравим блиском або виділятися яскравими кольорами. На клумбах горіли маки, а ранні левкої тільки що розпускались (М. Коцюбинський); На грудях голови артілі Давида Васильовича Бойка горять дві золоті медалі (І. Цюпа); Червоний місяць аж горить (М. Вінграновський). 7. Пересихати на стеблі. Дощу не було, жита горіли, худла худоба (В. Підмогильний); Майже заразом з ячменями просилися на збирання і пшениці, горіли гречки (Іван Ле); Уже третій тиждень віяв суховій, і молода ярина почала горіти під ним (П. Панч). 8. Псуватися, нагріваючись від злежування при доступі кисню; пріти, гнити. Сіно горить у стіжку. 9. на кому, розм. Швидко зношуватися, рватися (про одяг, взуття). – Позалатувала [ватянку] трохи .. Але чи надовго .. – Ну, просто горить усе на ньому! (А. Головко); Взуття на хлопцях так і горить (П. Автомонов). 10. перен., розм. Зазнавати невдачі в якій-небудь справі, опинятися в скрутному становищі. З другого ж спектаклю театр .. почав горіти (Ю. Смолич); – Я ще трохи посиджу в читалці. Горю на молекулярній фізиці, як атом у реакторі (В. Собко); // Бути під загрозою зриву через запізнення, наближення терміну виконання. [Валя:] Нам просто не щастить!.. У такі дні залишаємось без управляючого і без інженера... План горить... (Ю. Мокрієв); Візьміть за правило: вихідні – з сім'єю! Ніяких наднормових проектів, що “горять” (з газ.); // фам. Бути виявленим, викритим у чому-небудь. Вони [злодії], звичайно, впіймалися знову .. – Ти партач. Удруге через тебе горю (І. Микитенко). Гра́ти (виграва́ти, горі́ти, ся́яти і т. ін.) перели́вами див. гра́ти; Пече́ (гори́ть) ко́ло се́рця (під се́рцем) див. пекти́; Що́ки [аж] горя́ть (паша́ть) / зайняли́ся (спалахну́ли) див. щока́. ◇ (1) [Аж] гори́ть (кипи́ть) у рука́х (під рука́ми) у кого, у чиїх, під чиїми, перев. зі сл. робота, діло і т. ін. – виконується, здійснюється і т. ін. швидко й успішно. Сапери моталися все моторніше, робота горіла під їхніми руками (О. Гончар); Усе він знає, усе кипить в його руках (М. Стельмах); Тепер усе горіло в його руках. Йому вистачало сил і на лекції, і на біганину по всіляких комітетах, комісіях, зборах (Ю. Бедзик); [Аж] горя́ть (займа́ються) / загорі́лися (зайняли́ся) ву́ха див. ву́хо; Гори́ть се́рце (бі́ля се́рця) див. се́рце; (2) Горі́ти вогне́м (огне́м, по́лум'ям): а) дуже червоніти (перев. про обличчя). Річенко увесь піднявся: огнем горіло його обличчя, і на все був тепер спосібний [здатний] (Г. Хоткевич); Єлька стояла перед ним і відчувала, як полум'ям горить її лице (О. Гончар); б) мати високу температуру тіла, відчувати жар. Гена лежав змучений .. від учора ще більше схуд, спав з лиця. Цілу ніч горів вогнем, хоча не чхає і не кашляє (О. Гончар); Душа́ го́рить див. душа́; Земля́ гори́ть під нога́ми чиїми, в кого <�Земля́ гори́ть під ким> див. земля́; І ша́пка не гори́ть див. ша́пка; Лице́ (обли́ччя) гори́ть ([аж] паши́ть) див. лице́; (3) Не гори́ть кому і без дод. – хто-небудь не хоче або не має потреби, причин поспішати з чимсь. – Через тиждень віддам [гроші], не раніше, – сказав Заруба. – Мені не горить, можна й пізніше, – знизав плечима Гнат (В.…