градація[града́ція]

града́ція -ї, ж. Поступовість переходу від одного до іншого; послідовний перехід від нижчого ступеня до вищого і навпаки. || біол. Висхідний ступінчастий розвиток від простого до складного в процесі еволюції. || Нанизування виразів із значеннями, що постійно підсилюються. || лінгв. , літ. Розташування послідовно нагромаджуваних семантично близьких і (або) синтаксично однотипних компонентів конструкції.

ГРАДА́ЦІЯ, ї, ж. Поступовість переходу від одного до іншого; послідовний перехід від нижчого ступеня до вищого і навпаки. Море звуків гойдається. Міняється. Переходить багато градацій... Переливається, як морський прибій, – від тужливого Шопена до гримливого Бетховена (І. Багряний); Кожна олійна культура відповідно до стандарту має певні градації засміченості (з наук. літ.); Вчені запропонували таку градацію агресивності ґрунтів: слабоагресивні ґрунти, потенційно агресивні ґрунти, агресивні ґрунти (з навч. літ.); // Стилістична фігура, що полягає в поступовому нагнітанні засобів художньої виразності задля підвищення чи пониження їхньої смислової чи емоційно-експресивної значимості. Градація в поетиці Т. Шевченка посилює експресію авторського вислову, увиразнює його ритміку, демонструє багатство поетичного словника (з наук. літ.).