град[гра́д]

I -у, ч. 1》 Атмосферні опади у вигляді частинок льоду різного розміру, перев. округлої форми. 2》 чого , перен. Велика кількість, численність. || у знач. присл. гр а дом. У великій кількості, багато. || Великими краплями, рясно (про піт, сльози). II -а, ч. , уроч. Місто. III -а, ч. , мат. Величина кута, що дорівнює сотій частині величини прямого кута.

ГРАД¹, у, ч. 1. Атмосферні опади у вигляді частинок льоду різного розміру, перев. округлої форми. Їй в обличчя вітер бив холодними краплинами, дошкуляв кульками граду (С. Чорнобривець); Під самою Гамаліївкою вдарила гроза з громовицею та градом (Ю. Мушкетик); Навесні град прибив посіви, в травні й червні гуляли сильні суховії (Ю. Хорунжий); * У порівн. Сльози, мов град, посипались на землю (М. Коцюбинський). 2. чого, перен. Про велику кількість чого-небудь такого, що падає, сиплеться і т. ін. майже безперервно; злива (у 2 знач.). Не збігло й хвилини, як град картечі обсипає увесь пригород (М. Старицький); Мати сяк-так відбивалася від граду запитань (М. Чабанівський); Ще стрільці Ігореві до річки не дійшли, як половецькі до неї прискакали. Спинилися на хвилину і градом стріл із луків своїх сипнули (Б. Лепкий). 3. у знач. присл. гра́дом. У великій кількості, багато. З-поза дубів, сосен, беріз градом сипалися кулі, збиваючи, стинаючи гілляки й кору (М. Малиновська); Вони вгощали мене горіхами, яких мали навалом: аж цілих п'ять величезних старих дерев, з яких восени горіхи сипалися градом (Г. Тарасюк); // Великими краплями, рясно (про піт, сльози). Піт градом котився з чола, заливав очі (В. Кучер); Він силкується підтягнути мішок, однак шкарубкі пальці не слухають. Піт градом котиться по зораному зморшками чолу старого (М. Сиротюк). ГРАД², а, ч., уроч. Місто. В Путивлі-граді вранці-рано Співає, плаче Ярославна, Як та зозуленька кує, Словами жалю додає (Т. Шевченко); В Київ-граді, у столиці, Галя в технікумі вчиться (П. Воронько); За стінами стольного града вирувало та й вирувало стовписько (Д. Міщенко).