губити[губи́ти]

дієслово · [ɦʊˈbɪte] · «to lose»

✓ Питома українська лексикаCEFR B1Practice this word →Практикувати це слово →

Питома українська лексика

Ця форма має українське джерельне підтвердження.

Дані Атласу

Значення2 картки

ПоходженняГубити «знищувати, втрачати», губйтися «втрачатися; втрачати самовладання», губитель, губйтельство Ж, губйтельний Ж, загуба «загибель», згуба «загибель,…

Морфологія23 форми

Написання і вимова2 джерела

Стилістиказахист питомості

Синонімія24 позиції

Омонімочікує джерело

Паронімочікує джерело

Фразеологія4 вирази

Приповідки6 приповідок

Стиль і нормаочікує джерело

Засвідченнялітературний корпус

Курс1 модуль

Переклад6 англ.

Wikimediaочікує джерело

Зовнішніочікує добірку

Значення

ВТСВеликий тлумачний словник сучасної української мови

губи́ти губл ю , г у биш; мн. г у блять; недок. , перех. 1》 Забуваючи, залишаючи і т. ін. що-небудь, втрачати його. || Взагалі втрачати що-небудь, позбуватися чогось. 2》 перен. Втрачати які-небудь якості, особливості і т. ін. || Проводити, витрачати, переводити що-небудь без мети, без користі (про час, сили і т. ін.). || Переставати пам'ятати, швидко забувати. 3》 Знищувати кого-небудь, призводити до загибелі. || Завдавати кому-небудь нещастя, горя, неприємностей. || розм. Робити поганий вплив на кого-небудь.

Етимологія

Губити «знищувати, втрачати», губйтися «втрачатися; втрачати самовладання», губитель, губйтельство Ж, губйтельний Ж, загуба «загибель», згуба «загибель,…

Джерело: ЕСУМ, т. 1, с. 609

Морфологія

дієслово · 23 форми · VESUM

Інфінітив: губи́ти

теперішній
Особа	Однина	Множина
1 особа	гублю́	гу́бимо / гу́бим
2 особа	гу́биш	гу́бите
3 особа	гу́бить	гу́блять

майбутній
Особа	Однина	Множина
1 особа	губи́тиму	губи́тимем / губи́тимемо
2 особа	губи́тимеш	губи́тимете
3 особа	губи́тиме	губи́тимуть

Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)

Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.

нестягнена форма

нестягнена форма
Форма	Позначка
губіте	наказовий, множина, 2 ос.

коротка форма

коротка форма
Форма	Позначка
гу́бить	інфінітив

Написання і вимова

Правопис: губи́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
Голоскевич, 1929: Губи́ти, гублю́, гу́биш, гу́блять Правописний словник Голоскевича (1929)

Синоніми та антоніми

Синоніми:

втрачативитрачатитратитирозтрачувативитрачуватимарнуватимарнотратитипереводитигайнуватирозтрачати (рідко)викидати (розм.)розтринькувати (розм.)тринькати (розм.)розточувати (розм.)розсипати (розм.)розтрушувати (розм.)розпускати (розм.)спускати (розм.)мотатипромотуватипросвистуватипроциндрюватициндритивитрачатися

Дані синонімів та антонімів показано з джерел маніфесту; звіряйте з контекстом перед уживанням.

Фразеологізми та сталі вирази

аж п’яти губити, зі сл. бігти, тікати і т. ін., жарт

Дуже швидко. Бігли діти, аж, як кажуть, п’яти губили (З журналу); Як почув Василько про панського пса, то так тікав, аж п’яти губив (Казки Буковини..). втрачати (губити) / втратити (загубити) рівновагу. Перебуваючи в стані нервового збудження, хвилювання, роздратування і т. ін., виявлятися нездатним зберігати спокій, самовладання, терпіння. Хлопець мовчки вислухав вичитування і, не сказавши ні слова, намірився вийти з кабінету. — Ти розумієш, що поводився недостойно? — втрачаючи рівновагу, промовив директор (І. Багмут); Один тільки Григорій не втратив душевної рівноваги (О. Довженко); Дівчина втратила рівновагу, спокій. Видно, дійняв! З огид…

Фразеологічний словник української мови

аж п'яти губити, зі сл. бігти, тікати і т.ін., жарт

Дуже швидко. Як почув Василько про панського пса, то так тікав, аж п'яти губив (Казки Буковини..).

Фразеологічний словник

загубити / рідше губити розум (тяму)

Втратити здатність логічно, обдумано діяти. Солдат був напідпитку, знов мазнув Анрі-Жака по всіх вусах і заіржав, а коли той, загубивши тяму, поліз битися, схопив його в оберемок (Ю. Яновський); З ним ніхто не хотів сідати за стіл, тому що від чарки Псякревський губив розум (Казки Буковини..); Бути психічно хворим, божевільним. Я ходив по лісі і збирав дрова для куховарні. Підмітав і прибирав колії разом з дурником-ченцем, що давно вже загубив був свій розум (Ю. Яновський). погубити розум. Коли ж я знаю, що сьому не можна бути, і бачу свою Марусю, що зовсім розум погубила, полюбивши тебе,. .вона тепер рада за тобою хоч на край світу (Г. Квіт…

Фразеологічний словник

втрачати (губити) / втратити (загубити) рівновагу

Перебуваючи в стані нервового збудження, хвилювання, роздратування і т.ін., виявлятися нездатним зберігати спокій, самовладання, терпіння. Хлопець мовчки вислухав вичитування і, не сказавши ні слова, намірився вийти з кабінету. — Ти розумієш, що поводився недостойно? — втрачаючи рівновагу, промовив директор (І. Багмут). Один тільки Григорій не втратив душевної рівноваги (О. Довженко); Дівчина втратила рівновагу, спокій. Видно, дійняв! З огидою й майже ненавистю поглянула на безтурботного Тихона (К. Гордієнко); З карих, трохи посоловілих очей визирали неспокій та задума, наче вона Мотря загубила моральну рівновагу (М. Коцюбинський).

Фразеологічний словник