гімн[гі́мн]

-у, ч. 1》 Урочиста пісня, прийнята як символ державної або класової єдності. 2》 Урочиста хвалебна пісня або музичний твір на честь кого-, чого-небудь. 3》 перен. Захоплена хвала кому-, чому-небудь.

ГІМН, у, ч. 1. Урочиста пісня, прийнята як символ державної або громадської єдності. А гімн росте, густішає, оркестр, хори злилися, втягли голоси тисяч грудей, розсунених морозом, розідраних екстазом (В. Винниченко); Державним Гімном України є національний гімн на музику Михайла Вербицького зі словами першого куплету і приспіву твору Павла Чубинського в такій редакції: “Ще не вмерла України і слава, і воля” (з газ.). 2. Урочиста хвалебна пісня або музичний твір на честь кого-, чого-небудь. Дівчата .. стоять Перед Кіпридою і влад Співають гімн (Т. Шевченко); І сідає поет, і хоче творити не безпорадний реквієм, а гімн весняному шумові (М. Хвильовий). 3. перен. Захоплена хвала кому-, чому-небудь. Слово Христове нехай пробуває в вас рясно, у всякій премудрості. Навчайте та напоумляйте самих себе! Вдячно співайте у ваших серцях Господеві псалми, гімни, духовні пісні! (Біблія. Пер. І. Огієнка); Хор кінчає витяжну мелодію, ніби гімн русалкам, гімн весні (І. Нечуй-Левицький); Заспіває гімни сонцю розгойдана вулиця, і встане на ввесь свій зріст така близька, така далека Синя Волошка (Б. Антоненко-Давидович); Натхненні поетичні гімни сонцеві, вітрові, дощеві проспівані П. Тичиною в книзі “Сонячні кларнети” (з наук. літ.).