гірка
Дані Атласу
Значення
1. Зменш.-пестл. до гора́ 1, 2. Як рожева й оранжева туча Володимирська гірка здаля (Мас., Поезії, 1950, 173); На робочому столі в Андрія лежала гірка кореспонденції, а також ве...
Морфологія
іменник · 18 форм · VESUM
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | гірка | гірки |
| Родовий | гірки / гіркої | гірок |
| Давальний | гірці / гіркій | гіркам |
| Знахідний | гірку | гірки |
| Орудний | гіркою | гірками |
| Місцевий | гірці / гіркій | гірках |
| Кличний | гірко / гірка | гірки |
Написання і вимова
- Голоскевич, 1929
- Гі́рка, -ки, -ці; гі́рки, гі́рок (зменш. від гора́) Правописний словник Голоскевича (1929)
Синоніми та антоніми
Фразеологізми та сталі вирази
як (мов, ніби і т.ін.) гірка (парена) редька, зі сл. набриднути, надокучити, обриднути і т.ін
Дуже, сильно, надзвичайно. Сидять, розмовляють, таки все про свої шкільні справи. Така вже звичка у вчителів! От, здається, повинно б те все обриднути, як гірка редька. Ні, дивись, як зійдуться, зараз таки про своє (Олена Пчілка); — Набрид мов гірка редька (О. Донч.); За ці дні надокучив йому балакучий начальник, як парена редька (М. Стельмах). як собаці редька. Обрид, як собаці редька (Укр. присл.).
Фразеологічний словниклиха (гірка, щербата і т.ін.) доля 1
чия. Хто-небудь нещасливий, безталанний. — А давно ж вони Лящі померли, бабусю? — Давненько, моє серце..— Се, мабуть, чи не до них до Лящів ішла? Може родичка?..— До їх, бабусю, та лиха моя доля (Марко Вовчок). лихая доленька. Над Іквою було село, У тім селі на безталання та на погибель виріс я. Лихая доленька моя! (Т. Шевченко). 2. Горе, нещастя. Тогді тоді найбільш нам допікає, коли зла доля однімає, Що в нас всього миліше єсть (І. Котляревський); — Рідний брат мій в Америці, Марко. Ще до визволення Галичини пішов світ за очі. Лиха доля погнала (І. Цюпа).
Фразеологічний словниклиха (важка, гірка і т.ін.) година
Певний період з тяжкими, несприятливими обставинами; горе, нещастя. В грудях билось єдине бажання: Щоб тебе не спіткало страждання, Щоб минула година лиха (П. Грабовський); — Лиха година вигнала мене з батькового двору й пустила по світу бурлачкою (І. Нечуй-Левицький); 2. Уживається як вигук при вираженні горя, нещастя і т.ін. або у складі лайливого виразу. Нещаслива годинонько, Що ж я наробила? Ой нащо ж я свою долю Та й занапастила (Леся Українка); — А щоб випускала лихая година та нещаслива і вашого справника (Г. Квітка-Основ'яненко); — А щоб випускала лиха година та нещаслива і вашого справника (Г. Квітка-Основ'яненко).
Фразеологічний словникСтиль і норма
Гірка чи гора? «Володимирська гірка» — бачимо напис при вході на Володимирську гору в Києві; «З Володимирської гірки видно Поділ, Дніпро-Славутич з чудовими київськими пляжами й далекі задніпрянські простори», — читаємо в сучасному нарисі. Але чому там і там написано гірка, а не…
Гірка чи гора? «Володимирська гірка» — бачимо напис при вході на Володимирську гору в Києві; «З Володимирської гірки видно Поділ, Дніпро-Славутич з чудовими київськими пляжами й далекі задніпрянські простори», — читаємо в сучасному нарисі. Але чому там і там написано гірка, а не гора? Невже вона — набагато менша за інші гори, що на них розкинулась наша українська столиця, — за Батиєву, Старокиївську, Щекавицьку? Ні, не менша, отож нема причини називати її зменшеним іменником. В українській мові слово гірка має не так зменшене, як пестливе значення: «Пахло березовими бруньками, шуміла повідь та дзюрчали струмочки з кожної гірки» (Марко Вовчок). Узвишшя, менші за гору, звуться по-українському горб («Вирубала дрючок та стала на горбі». — Казка), пагорбок, пагорб, пагорок («По зелених пагорбках паслися вівці». — П. Панч). Високі Дніпрові схили здавна звуться на Україні горами: Якби взять І всю мізерію з собою, Дідами крадене добро, Тоді оставсь би сиротою З святими горами Дніпро. Т. Шевченко Називав горою І. Нечуй-Левицький у своїх творах Володимирову гору, та й у народі кажуть: «Як зійдете від Лаври на Хрещатик, то побачите Володимирову гору». Тим-то треба вважати, що слушно написано в книжці «Київ. Провідник»: «Володимирова гора».
Літературні засвідчення
…Люди ходять похнюплені, носять у серці невисловлену тугу й несвідомий сум. Не говорять про це між собою, й оця невисказаність мучить їх, наче важка таємниця. Загадка щоденних трагедій. Недоспівана пісня людського життя. Слітна осінь дошкульна, наче біль зубів. Така терпка, така гірка й така буденна. Ось така негода стояла над похилою хатою машиніста, над близькими рейками й над далеким містечком. Безрадісна, немов душі тих двоє простих людей, що ними торгав німий біль.
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: dmklinger