гірчиця[гірчи́ця]

гірчи́ця -і, ж. 1》 Трав'яниста олійна рослина з родини хрестоцвітих. 2》 Приправа до страви.

ГІРЧИ́ЦЯ, і, ж. 1. Трав'яниста рослина родини хрестоцвітих із жовтими квітками, плоди якої використовують як прянощі. Лиш одна кропива та гірчиця, підхопившися завчасу й пустивши глибше в землю свій веретенистий корінь, буяли та розросталися (І. Франко); Доцвітала гірчиця, і бджоли несли з глухої кропиви мед (Є. Пашковський). 2. Порошок із розмеленого насіння одного з видів цієї рослини, який використовується для виготовлення гірчичників і приправи до їжі. – На простуду найкраще липового цвіту напитися, відповіла ігуменя, – та ще гірчиці до грудей або до болящого боку прикласти (Б. Лепкий); Коли той хворів, поїв [Славута] різними травами та зіллям, звареними в череп'яному горщику, натирав груди лоєм, парив ноги в гарячій воді з гірчицею (В. Малик); // Гостра приправа, яку виготовляють із цього порошку. – З чим ти любиш ковбаси: з гірчицею чи з часником? (М. Коцюбинський); Вона спритно .. прилаштувала тацьку з хлібом, виставила кетчуп і гірчицю (А. Кокотюха).