гість[гі́сть]

г о стя, ч. 1》 Той, хто приходить, приїздить відвідати кого-небудь удома. || Особа, запрошена на весілля, вечірку і т. ін. Незваний гість . 2》 Особа, запрошена або допущена на збори, засідання, з'їзд т. ін. || Особа або член делегації, що прибуває в іншу країну, район і т. ін. з якоюсь метою. 3》 іст. Купець, найчастіше іноземний. Заморський гість .

ГІСТЬ, го́стя, ч. 1. Той, хто приходить, приїздить відвідати кого-небудь удома. Хазяїн дома.., накликавши гостей, поштує їх чаєм (Г. Квітка-Основ'яненко); [Ярина:] Ходім зі мною, я покажу вам, як треба гостей приймати (О. Корнійчук); * Образно. Челядь гуляє на майдані; старі гомонять під ворітьми, а в Маланки звичайні гості – думи (М. Коцюбинський); * У порівн. То те він робить, то те, то йде, то їде, як гість додому навертає (Марко Вовчок); // Особа, запрошена на день народження, весілля, вечірку і т. ін. Сьогодні, сьогодні Юзині роковини! Скільки буде гостей, яка буде забава! (Леся Українка); На пиру того вечора всім гостям подавали пісне (І. Білик). 2. Стороння особа, запрошена або допущена на збори, з'їзд, святкування і т. ін. До нас на виставу завітали високі гості: .. сам комісар театрів міста Валок (В. Минко); // Особа або член делегації, що прибуває в іншу країну, район і т. ін. з якоюсь метою. Січ вітала гостей, межи іншим і мене (М. Коцюбинський); На виставку прибули садоводи, агрономи і вчені з столиці .. Організатор виставки Рябов почав навіть промову перед гостями (О. Довженко). 3. перен. Про кого-, що-небудь, хто (що) з'являється несподівано, на якийсь час. Ескадра бомбардувальників, штук із двадцять. Німецькі. Побачили гостей і інші й зітхнули з полегшенням – ці не будуть їх бомбити (І. Багряний); І раптом оці боліди, небесні гості. Після падіння залишився велетенський стовп космічного водню (О. Бердник). 4. іст. Купець, найчастіше іноземний. Полинули до Галича з усіх усюд гості-купці (А. Хижняк); – Гей, Півнику! – Першим примітив знайомого малий скоморох. – Йдемо забавляти гостей-купців до іллінського заїзду. Ходімо! (Ю. Логвин). (1) Про́шений (про́ханий) гість – особа, яку куди-небудь запросили. Убогих з усяких країн Зараз до себе покликує він.. От назбиралися прохані гості (П. Грабовський); – На прошеного гостя важко вгодити (М. Стельмах). ○ (2) У го́сті, у знач. присл. – туди, де хто-небудь буде гостем, буде прийнятий як гість; до гостей. На Семена старий Кайдаш надів нову чорну свиту, засунув за пазуху паляницю, взяв у руки ціпок і пішов з своєю жінкою до Довбишів у гості (І. Нечуй-Левицький); Тетянко, Тетянко, – подружко хороша, Як добре, що в гості до мене прийшла! (І. Муратов); – Скажи, чи ти хоч куди-небудь ходиш у гості? (О. Гончар); (3) У го́стя́х, у знач. присл. – на правах гостя. Добре в гостях погуляти, коли з дому хліба взяти (прислів'я); Еней в гостях прожив немало, – Що з голови його пропало, Куди Зевес його послав. Він годів зо два там просидів, А мабуть би, і більш пронидів, Якби його враг не спіткав (І. Котляревський). ◇ (4) Незва́ний (непро́ханий, непро́шений) гість: а) той, хто з'являється, відвідує кого-небудь несподівано, без запрошення або попередження. [Бережний:] Пробачте, що я входжу сюди непрошеним гостем, але у мене справа до .. Ярчука (І. Микитенко); б) хто-небудь небажаний, неприємний комусь. – Е, ні: ти стій тут і придержуй драбину, щоб не посковзнулась, поки я лізтиму до гілок. Шпаки повтікали, вгледівши непрошеного гостя (В. Барка); – Ну, ось ми [німці] переступили поріг чужої країни незваними гістьми. Чого нас чорти сюди несуть? (П. Колесник); Це праправнуки хазарські Глушать нашу мову, Щоб розвіять Україну, Як суху полову. Ось чому до українців Стільки люті й злості: Живемо в столиці навіть, Як незвані гості (П. Глазовий); Сіда́йте (ся́дьте, сіда́й, сядь), го́стем бу́дете (бу́деш) (щоб старости́ сіда́ли) див. сіда́ти.