дичавіти

дієслово · «1. Набувати первісного, природного стану; ставати диким (у 1 знач.). — Свині до самого різдва відгодовуються в лісах, аж дичавіють (Стельмах, Хліб.., 1959, 96); // Ставати спуст...»

Not in the practice pool yetЩе немає в наборі практики

Дані Атласу

Значення1 картка

Походженняочікує джерело

Морфологія22 форми

Написання і вимова1 джерело

Стилістикабез нотаток

Синоніміяочікує джерело

Омонімочікує джерело

Паронімочікує джерело

Фразеологіяочікує джерело

Приповідкиочікує джерело

Стиль і нормаочікує джерело

Засвідченняочікує корпус

Курспоза курсом

Переклад2 англ.

Wikimediaочікує джерело

Зовнішніочікує добірку

Значення

Курскурсова фраза / chunk

1. Набувати первісного, природного стану; ставати диким (у 1 знач.). — Свині до самого різдва відгодовуються в лісах, аж дичавіють (Стельмах, Хліб.., 1959, 96); // Ставати спуст...

Морфологія

дієслово · 22 форми · VESUM

Інфінітив: дичавіти

теперішній
Особа	Однина	Множина
1 особа	дичавію	дичавіємо / дичавієм
2 особа	дичавієш	дичавієте
3 особа	дичавіє	дичавіють

майбутній
Особа	Однина	Множина
1 особа	дичавітиму	дичавітимем / дичавітимемо
2 особа	дичавітимеш	дичавітимете
3 особа	дичавітиме	дичавітимуть

Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)

Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.

коротка форма

коротка форма
Форма	Позначка
дичавіть	інфінітив

Написання і вимова

Правопис: дича́віти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови

Переклад

дичавіти↔

run wildgrow wild 2