диявол
Дані Атласу
Значення
Те саме, що біс¹; чорт, сатана. — Поїду в Київ, помолюся. Молитва, може, прожене Диявола… (Шевч., II, 1953, 224); — Не хочу я з ним жити, хай з ним чорти та дияволи живуть (Мирн...
Морфологія
іменник · 17 форм · VESUM
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | диявол | дияволи |
| Родовий | диявола | дияволів |
| Давальний | дияволові / дияволу | дияволам |
| Знахідний | диявола | дияволів |
| Орудний | дияволом | дияволами |
| Місцевий | дияволі / дияволові / дияволу | дияволах |
| Кличний | дияволе | дияволи |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| дияволи | множина, знахідний |
Написання і вимова
- Правопис
- дия́вол іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- Голоскевич, 1929
- Дия́вол, -вола, -волові, -ле! -воли, -лів Правописний словник Голоскевича (1929)
- Орфоепія
- дия́вол [диейавол] -ла, м. (на) -л'і/-лов'і, мн. -лие, -л'іў Орфоепічний словник української мови
Синоніми та антоніми
Фразеологізми та сталі вирази
бі́сів (дия́волів, чо́ртів і т. ін.) син, лайл
Уживається для вираження незадоволення, обурення і т. ін. ким-небудь. — Який там, кому і на кого позов написали? — Се він (становий) вам хвалився? — збентежився Пищимуха.— А хоч би й він.— відказую. — От бісів син! (Панас Мирний); — Та йди ж, бісів сину, людям поклонися за честь (М. Стельмах); — Прощайсь лишень, дияволів сину, з матір’ю та з сестрою, бо вже недовго ряст топтатимеш! (П. Куліш); Лайка й крики не дали кошовому далі говорити. — Клади булаву! Клади, чортів сину, зараз же булаву! (О. Довженко); В таку щасливую годину Еней чимдуж спис розмахав І Турну, гадовому сину, На вічний поминак послав (І. Котляревський); — Ідете, чортові сини,— сказав засмучений старий ткач Опанас Чиж (О. Довженко).
Фразеологічний словник української мовиді́дько (дия́вол) (його́ (тебе́, їх і т. ін.)) зна́є що і без додатка, лайл
Невідомо, незрозуміло. — Хто ж винен?.. — дивувався Петрюк.— Дідько його знає… (В. Бабляк); — Дідько їх знає, що вони там ґелґочуть своїм волам! — сердилися гармаші.— Може, тпрукають… (О. Гончар); Еней Сивіллі говорив: — Диявол знає, хто з вас бреше (І. Котляревський); Коли ведмедя четверо гайдуків водили по вулицях, люди .. дітей на горища ховали: диявол його знає, чого йому заманеться (Н. Рибак).
Фразеологічний словник української мовипродава́ти / прода́ти ду́шу кому
Втрачати свою гідність, даючи згоду служити комусь; зраджувати. — Мені злодій давав півсотні карбованців, щоб я нікому не казав, а я йому: і за сто не продам душі своєї! (М. Рильський); Для науки я і до чорта пішов би, як один німецький учений, тільки так, щоб душі не продати (М. Стельмах); І напевне ж таки, не зачеплять вони (гасла й заклики “Пияцтву — бій”) і тих, хто вже продав свою душу зеленому змієві (З журналу).
Фразеологічний словник української мовипродава́ти ду́шу дия́волу
Диваки, вбивають себе над рукописом, фарбами, продають душу дияволу за какофонію звуків.., пнуться до безсмертя.., а воно, безсмертя, поруч (В. Дрозд).
Фразеологічний словник української мовиЛітературні засвідчення
Копиленко шарпонув зашморг, аби звільнитися, але з переляку, замість вигукнути ім'я Господнє, яке його визволило б, тільки на одну секунду, — зрештою, на яку там секунду! — атом секунди! — це все відбулося настільки блискавично, ніби його взагалі вирвали поза час, де летять потоки космічної енергії, — своїм обмеженим людським мозком, непридатним збагнути діянь Всевишнього, — подумав, що напевно, диявол сильніший за Бога, коли Творець не спопелить його за такі мерзенні казання.
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: dmklinger