добутий

прикметник · «Дієпр. пас. мин. ч. до добу́ти. Начальник табору виставив полоненика за ворота разом з папірцем, добутим журналістом для земляка (Ю. Янов., II, 1954, 62); В головах у нього стоя...»

Not in the practice pool yetЩе немає в наборі практики

Дані Атласу

Значення1 картка

Походженняочікує джерело

Морфологія32 форми

Написання і вимова2 джерела

Стилістикабез нотаток

Синоніміяочікує джерело

Омонімочікує джерело

Паронімочікує джерело

Фразеологіяочікує джерело

Приповідкиочікує джерело

Стиль і нормаочікує джерело

Засвідченнялітературний корпус

Курспоза курсом

Перекладочікує джерело

Wikimediaочікує джерело

Зовнішніочікує добірку

Значення

Курскурсова фраза / chunk

Дієпр. пас. мин. ч. до добу́ти. Начальник табору виставив полоненика за ворота разом з папірцем, добутим журналістом для земляка (Ю. Янов., II, 1954, 62); В головах у нього стоя...

Морфологія

прикметник · 32 форми · VESUM

Пасивний дієприкметник доконаного виду від добути

Форми дієприкметника
Форма	Позначка
добутій	жін., давальний
добута	жін., кличний
добутій	жін., місцевий
добута	жін., називний
добутою	жін., орудний
добутої	жін., родовий
добуту	жін., знахідний
добутому	чол., давальний
добутий	чол., кличний
добутім	чол., місцевий
добутому	чол., місцевий
добутий	чол., називний
добутим	чол., орудний
добутого	чол., родовий
добутого	чол., знахідний
добутий	чол., знахідний
добутому	сер., давальний
добуте	сер., кличний
добутім	сер., місцевий
добутому	сер., місцевий
добуте	сер., називний
добутим	сер., орудний
добутого	сер., родовий
добуте	сер., знахідний

Написання і вимова

Правопис: добу́тий дієприкметник Орфографічний словник української мови
Голоскевич, 1929: Добу́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929)

Літературні засвідчення

Гончар О. · Олесь Гончар. Партизанська іскра · 1918

Пізно увечері, замаскувавшись у повітці Гречаних, при тьмяному світлі закопченого ліхтаря хлопці очищають від намулу, змащують і складають недавно добутий з річки станковий кулемет.

literary_fts · d0e6fc38_c0017