добути
Дані Атласу
Значення
добува́ти.
Морфологія
дієслово · 16 форм · VESUM
| Форма | Позначка |
|---|---|
| добудемо | майбутній, множина, 1 ос. |
| добудем | майбутній, множина, 1 ос. |
| добудете | майбутній, множина, 2 ос. |
| добудуть | майбутній, множина, 3 ос. |
| добуду | майбутній, однина, 1 ос. |
| добудеш | майбутній, однина, 2 ос. |
| добуде | майбутній, однина, 3 ос. |
| добуто | |
| добудьмо | наказовий, множина, 1 ос. |
| добудьте | наказовий, множина, 2 ос. |
| добудь | наказовий, однина, 2 ос. |
| добути | інфінітив |
| добула | минулий, жін. |
| добув | минулий, чол. |
| добуло | минулий, сер. |
| добули | минулий, множина |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| добуть | інфінітив |
Написання і вимова
- Правопис
- добу́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- Голоскевич, 1929
- Добу́ти, добу́ду, -бу́деш Правописний словник Голоскевича (1929)
Синоніми та антоніми
Фразеологізми та сталі вирази
дістава́ти (добува́ти, видира́ти і т. ін.) / діста́ти (добу́ти, ви́дерти і т. ін.) з-під землі́
Робити що-небудь неймовірне; досягати чогось майже неможливого; здійснювати що-небудь будь-якими засобами. — А хто для тебе всякий матеріал з-під землі добував: книжки, газети, журнали? (С. Добровольський); Вже як товариш попросить об чім, то він (Кармель), здається, з-під землі дістане, а не одмовиться (Марко Вовчок); (Кирило:) Хіба такий (як Храпко) не одкопає (діла)? — Ого! З-під землі видере,— бідовий (Панас Мирний).
Фразеологічний словник української мовипід земле́ю ви́рве
— Заруба дістане (мотор). То такий, що під землею вирве (В. Кучер).
Фразеологічний словник української мовидобува́ти / добу́ти (свої́м) горбо́м що
Наживати що-небудь тяжкою працею. — Так то ж які землі? — перебив мене Пищимуха.— Рангові, а не ті, що кожен своїм горбом добував! (Панас Мирний).
Фразеологічний словник української мовидобува́ти (здобува́ти) / добу́ти (здобу́ти) кро́в’ю (та кістка́ми) що
1. Досягати чого-небудь, докладаючи великих зусиль, ціною великих жертв. Потомки козачі копалися в сирій землі, понівечені.., якісь каліки, а не люди, без пам’яті про бувальщину дідів своїх, котрі добували кров’ю .. славу та волю (Панас Мирний); — Хто ж її (землю) їм наділяв, як вони своєю кров’ю та кістками її добували? — злюче увернув Пищимуха (Панас Мирний). 2. Завоювати у боротьбі. — Що діди та батьки кров’ю здобули, те нерушиме (М. Коцюбинський).
Фразеологічний словник української мовиПриповідки
Або добуду, або таки так буду
Або доконаю свого діла, або й. без нього обійдуся.
Приповідки або українсько-народня філософіяАбо добути, або вдома не бути
Або доконаю свого, або зовсім пропаду. Лицарська гордість.
Приповідки або українсько-народня філософіяЛітературні засвідчення
Кожну подію бажав розтовкти, мов горіх, і добути з неї ядро.
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: dmklinger