договір[до́гові́р]

до́говір договору, ч. Взаємне зобов'язання, письмова або усна угода про права та обов'язки між державами, установами, підприємствами та окремими особами. Бодмерейний договір — документ, який підтверджує заставу судна для забезпечення позики. Генеральний договір — вид господарського договору між організаціями. Депозитарний договір — договір, що його укладають дві особи, одна з яких зобов'язується надати депозитарні послуги іншій особі. Договір банківського рахунку — договір, за яким банк зобов'язується приймати та зараховувати кошти та здійснювати деякі інші операції по рахунку. Договір безповоротного користування (позики) — договір, за яким одна сторона (позикодавець) зобов'язується передати або передає річ у безповоротне тимчасове користування іншій. Договір дарування — договір, за яким одна сторона (дарувальник) безоплатно передає або зобов'язується передати іншій стороні річ у власніть. Договір довірчого управління майном — договір, за яким одна сторона передає іншій стороні на певний строк майно у довірче управління. Договір контрактації — цивільно-правовий договір, у відповідності з яким виробник сільськогосподарської продукції зобов'язується передати вирощену (виготовлену) ним сільськогосподарську продукцію заготівнику. Договір купівлі-продажу — цивільно-правовий договір, у відповідності з яким одна сторона (продавець) зобов'язується передати річ (товар) у власність іншій стороні (покупцю), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та заплатити за нього певну грошову суму (ціну). Договір лізингу — договір, за яким одна сторона зобов'язується купити у власність вказане іншою стороною майно у визначеного ним продавця і надати орендареві це майно за плату у тимчасове володіння. Договір міни — цивільно-правовий договір про обмін одного товару на інший. Договір майнового страхування — договір, за яким одна сторона (страхувач) зобов'язується за настання передбаченої у договорі події відшкодувати іншій стороні або іншій особі, на користь якої укладено договір, завдані внаслідок цієї події збитки. Договір найму-продажу — договір, у якому передбачено, що до переходу права власності на товар до покупця останній є наймачем переданого йому товару. Договір особистого страхування — договір про виплату страхувачем страхової суми у разі завдання шкоди життю та здоров'ю страхувальника. Договір позики — договір, за яким одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальнику) гроші чи інші речі, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку саму суму грошей або рівну кількість інших отриманих ним речей того ж роду та якості. Договір про спільну діяльність — договір, на основі якого сторони здійснюють спільну діяльність без створення юридичної особи. Договір ренти — договір, за яким одна сторона (одержувач ренти) передає іншій стороні (платнику ренти) у тимчасову власність майно за певну суму (ренту). Господарський договір — цивільно-правова угода між підприємствами. Колективний договір — документ, який регулює виробничі, трудові та соціально-економічні відносини трудового колективу з роботодавцем. Кореспондентський договір — угода між двома чи кількома кредитними установами про здійснення платежів і розрахунків однією з них за дорученням та коштом іншої. Кредитний договір — юридичний документ щодо взаємних зобов'язань між комерційним банком та клієнтом стосовно одержання банківського кредиту. Ліцензійний договір — угода про надання прав на комерційне та виробниче використання винаходів, технічних знань, товарних знаків. Типовий договір — уніфікований договір, складений стосовно до певних видів угод. Трудовий договір — угода між працівником та його наймачем про характер, умови та оплату його роботи.