дрижати
Дані Атласу
Значення
1. Трястися від холоду, страху, хворобливого стану і т. ін.; тремтіти. Ягняті нікуди тікати; Стоїть, сердешне, та дрижить… (Гл., Вибр., 1957, 70); Пальці дрижали, й сірники не х...
Морфологія
дієслово · 23 форми · VESUM
Інфінітив: дрижати
| Особа | Однина | Множина |
|---|---|---|
| 1 особа | дрижу | дрижимо / дрижим |
| 2 особа | дрижиш | дрижите |
| 3 особа | дрижить | дрижать |
| Особа | Однина | Множина |
|---|---|---|
| 1 особа | дрижатиму | дрижатимем / дрижатимемо |
| 2 особа | дрижатимеш | дрижатимете |
| 3 особа | дрижатиме | дрижатимуть |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| дрижать | інфінітив |
Написання і вимова
- Правопис
- дрижа́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- Голоскевич, 1929
- Дрижа́ти, дрижу́, дрижи́ш, дрижа́ть; дрижи́, -жі́ть Правописний словник Голоскевича (1929)
Синоніми та антоніми
Фразеологізми та сталі вирази
аж сті́ни (ві́кна, две́рі і т. ін.) дрижа́ть (дрижи́ть)
Дуже гучно, занадто голосно (що-небудь діється, відбувається). Співаємо, аж на улицю чути, аж стіни у хаті дрижать… (Панас Мирний). ко́жна жи́лка (жи́лочка) дрижи́ть (гра́є, г
Фразеологічний словник української мовижи́лочка брини́ть (затремті́ла) яка
(Петро:) А в батька молодеча жилочка й досі бринить? (Панас Мирний); (Петро:) Ну, а скажи по правді: тобто у тебе дівоча жилочка не затремтіла? (Панас Мирний).
Фразеологічний словник української мовиПриповідки
Хто дрожить, той не біжить
Хто боїться, той не врятується з біди.
Приповідки або українсько-народня філософіяЛітературні засвідчення
Поволі руки в Позичанюка перестали дрижати.
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: dmklinger