дрібниця
Дані Атласу
Значення
1. Щось дрібне, незначне, таке, що не має істотного значення. Волію я, щоб мене саму зруйнувала любов, ніж щоб її зруйнували дрібниці (Л. Укр., III, 1952, 685); Дуже побитий за ...
Морфологія
іменник · 14 форм · VESUM
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | дрібниця | дрібниці |
| Родовий | дрібниці | дрібниць |
| Давальний | дрібниці | дрібницям |
| Знахідний | дрібницю | дрібниці |
| Орудний | дрібницею | дрібницями |
| Місцевий | дрібниці | дрібницях |
| Кличний | дрібнице | дрібниці |
Написання і вимова
- Правопис
- дрібни́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- Орфоепія
- дрібни́ця [др'ібниц'а] -ц'і, ор. -цеийу Орфоепічний словник української мови
Синоніми та антоніми
Фразеологізми та сталі вирази
до дрібни́ць
Повністю. Усе химерне до дрібниць: .. І дрантя вбожества страшне, Терпким пропахле потом, І красномовство мовчазне При каві за табльдотом (М. Рильський).
Фразеологічний словник української мовидо дрібни́ці
Зайчики, ведмедики, лисиці, перші ляльки, перші книжечки… Згадую тепер я до дрібниці все дитинство сонячне дочки (Д. Луценко).
Фразеологічний словник української мовирозмі́нюватися / розміня́тися на дрібни́ці (на дрібно́ту)
Витрачати свої сили, життя, енергію на щось малозначиме, другорядне, не варте уваги. Іван лежав і думав. Треба братися за велике, а не розмінюватися на дрібниці (П. Колесник); І скаже суд: “Чи виконав достоту Призначення своє ти на землі, Чи, може, розмінявся на дрібноту?” (М. Рильський).
Фразеологічний словник української мовиЛітературні засвідчення
Тільки це вже дрібниця, якій легко зарадити.
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: kaikki/Wiktionary (CC BY-SA 3.0)