дурниця
Дані Атласу
Значення
1. Щось несуттєве, маловажне, незначне; дрібниця. Пан ще й розгнівався, що його панську голову якісь сільські жінки клопочуть такою дурницею… (Мирний, II, 1951, 158); Юра закуси...
Морфологія
іменник · 14 форм · VESUM
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | дурниця | дурниці |
| Родовий | дурниці | дурниць |
| Давальний | дурниці | дурницям |
| Знахідний | дурницю | дурниці |
| Орудний | дурницею | дурницями |
| Місцевий | дурниці | дурницях |
| Кличний | дурнице | дурниці |
Написання і вимова
- Правопис
- дурни́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- Голоскевич, 1929
- Дурни́ця, -ці, -цею; -ни́ці, -ни́ць Правописний словник Голоскевича (1929)
- Орфоепія
- дурни́ця [дурниц'а] -ц'і, ор. -цеийу Орфоепічний словник української мови
Синоніми та антоніми
Фразеологізми та сталі вирази
на дурни́чку (на дурняка́), зневажл
Задарма, безкоштовно. А були й інші думки в Сідалковського: а чому б і не повечеряти на дурничку? Тим більше є запрошення (О. Чорногуз); — Слухай! — гукаю чмуру…— Свайба (весілля) у нас. Треба вишибалу. Чи не підеш за п’ятірку? І випивон (випивка) на дурняка… (А. Крижанівський).
Фразеологічний словник української мовина дурни́цю
— Тоді кортіло Мухаммеду (султанові) Мать на дурницю діжку меду. А Січ на теє домагання Прислала з перчиком “вітання” (О. Іваненко).
Фразеологічний словник української мовиПриповідки
Дурниці вареники й вареники — інша справа борщ: хоч поганий, так до біса
Жартома, коли є мало смачних вареників, але багато поганого борщу.
Приповідки або українсько-народня філософіяНе лакомся Грицю на дурницю
Коли хочуть щось дістати легким коштом.
Приповідки або українсько-народня філософіяЛітературні засвідчення
Усе-таки не танк і не автомат чи якась інша мілітарна дурниця.
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: dmklinger